Російський Держнаркоконтроль заборонив Хакслі та Ірвіна Велша

З книжкових магазинів Росії зникли антиутопія Олдоса Хакслі "О дивний новий світ", а також ще близько 20 романів, серед яких твори Ірвіна Велша, Вільяма Берроуза і Хантера Томпсона.

Про це повідомляє NewsRu із посиланням на телеканал "100 ТВ".

Книжкові магазини пояснюють зникнення романів цих авторів тим, що видавці перестали їх друкувати за рішенням Держнаркоконтролю РФ, який побачив в творах пропаганду наркотиків.

Тим часом, як відзначає телеканал, "чорний список" Держнаркоконтролю не зареєстрований і не має силу закону.

Єдиний офіційний перелік заборонених книг - це федеральний список мін'юсту. Друк і розповсюдження книг з цього списку приводить до кримінальної справи, чого не можна сказати про список наркоконтролю.

Причина зникнення книг з магазинів - це самоцензура видавців та продавців, зазначає телеканал. Однак це може тільки підігріти інтерес до "заборонених" книг, які нескладно знайти і в інтернеті.

Нагадаємо, про "чорний список" від Держнаркоконтролю стало відомо майже три роки тому. Цей список в кінці 2009 року надійшов у російські бібліотеки з вказівкою не видавати їх читачам.

При цьому деякі з указаних борцями з наркотиками творів входять, наприклад, у курс "Сучасної зарубіжної літератури" для філологічних факультетів і часто запитуються студентами.

Російські ЗМІ стверджують, що в "чорному списку" є і "Прекрасний новий світ" Хакслі - антиутопія 1931 року про контрольований державою світ бездумного споживання. В цьому творі про наркотики згадується хіба що те, що вони централізовано видаються населенню :) Можливо, російські чиновники сплутали цей твір із "Дверима сприйняття" 1954-го, де Хакслі описує досвід уживання мескаліну?

В Держнаркоконтролі спростували інформацію про списки, але відзначили, що в російському адміністративному кодексі дійсно є статті, які передбачають відповідальність за поширення літератури, що містить ознаки прихованої реклами або пропаганди наркотиків. А значить, "закон дозволяє нам вилучати подібну літературу за судовим рішенням".

У число "заборонених книг" невідомі експерти включили і класику контркультури, яку можна знайти в будь-якому книжковому магазині або завантажити в інтернеті, і навіть давно екранізовані твори: "Королева Півдня" Артуро Переса-Реверте, "Пляж" Алекса Гарленда, "Страх і ненависть у Лас-Вегасі" Хантера Томпсона, культові романи Ірвіна Велша і навіть твір американського фантаста Філіппа Діка.

"На голці" Ірвіна Велша - культовий роман про "Едінбурзьку героїнову лихоманку" кінця 1980-их. Одна з найкращих агіток проти важких наркотиків

У список потрапили і полтавчанин Дмитро Гайдук із його "растаманськими казками", які давно стали фольклором, і книга про розведення їстівних грибів на присадибній ділянці, де мова йде виключно про шампіньйони.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"