На Кіровоградщини відкрили пам'ятник селянам, які боролися з більшовиками. ФОТО

29 квітня в селі Соснівка Олександрівського району Кіровоградщини відкрили пам’ятник хліборобам Соснівки та навколишніх сіл, які загинули, захищаючи врожай від більшовиків, у 1920 році.

Захід відбувся в межах урочистостей, присвячених вшануванню героїв Холодного Яру.

Пам’ятник зведено зусиллями Холодноярської ініціативи та Історичного клубу "Холодний Яр", а ідея його встановлення належить історику Роману Ковалю. Творче втілення в граніті виконав скульптор Дмитро Бур’ян.

Фото: "Холодноярська ініціатива"

"Допекла радянська влада хліборобам Соснівки – вони вирішили не віддавати хліб і розібрали залізницю, - зазначив у виступі Роман Коваль. - Не встигнувши озброїтися як слід, вони були жорстоко покарані. На полі перед Соснівкою, за свідченнями місцевих людей, було порубано в нелюдський спосіб понад 50 мешканців цього та навколишніх сіл".

 

Після жнив 1920 року червоноармійські продовольчі загони силою забирали хліб у мешканців сіл довкола Чигирина.

Жителі сіл Соснівка, Девятка, Скаржинка і Тирнавка розібрали залізницю, щоб більшовики не могли вивозити зерно. Це призвело до кривавих сутичок, внаслідок яких загинуло чимало селян.

Читайте також: "Празник у Легедзиному. 90 років бою черкаських селян проти комуни"

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.