На Дніпропетровщині перепоховали 205 бійців Червоної армії

На меморіальному комплексі хутора Високий у Софіївському районі Дніпропетровської області відбулося перепоховання останків 205 невідомих бійців Червоної армії, загиблих у 1943-44 роках під час визволення Дніпропетровщини.

Поховані з усіма військовими почестями останки загиблих були знайдені пошуковцями ІПО "Пошук-Дніпро" протягом минулого пошукового сезону.

Під час урочистих заходів було також відкрито пам’ятну плиту на честь воїнів Третього Українського фронту та бійців 5-го окремого штурмового батальйону, які загинули під час визволення хутора Високий.

Поіменний список бійців цього батальйону в результаті тривалої архівної роботи знайшов онук одного із загиблих Валерій Соболевський.

"Я почав шукати свого діда Захарова Дмитра Борисовича і з’ясував, що він служив у 5-му Окремому штурмовому батальйоні, який бився при визволенні Дніпропетровщини, - розповів Валерій Соболевський. - 85 бійців цього батальйону загинули саме тут, ще двоє померли від ран у госпіталі, двоє загинули у розгромленому ешелоні, понад 100 були поранені".

За словами Соболевського, поіменний список цих людей він знайшов в архівах, проте на жодному меморіалі не були викарбувані їхні імена.

Фото: ВГО "Союз "Народна пам'ять"

"Я зв’язався з пошуковцями з ІПО "Пошук-Дніпро", які й допомогли добитися того, аби імена людей були увічнені на меморіалі Хутора Високий, - сказав онук солдата. - Адже вони віддали свої життя за батьківщину та заслуговують гідного вшанування своєї пам’яті".

Як розповів Валерій Соболевський, вся ця робота тривала два роки. Разом з пошуковцями йому вдалося також знайти багатьох родичів бійців 5-го Окремого штурмового батальйону, які були присутні 20 червня 2012 року під час відкриття пам’ятної плити на меморіалі Хутора Високий.

"Ми безмежно вдячні пошуковцям за їхню нелегку роботу, адже завдяки їм ми тепер принаймні знаємо, де загинули наші рідні, яких ми багато років вважали зниклими без звістки, - сказала під час відкриття пам’ятної плити Тамара Педосенко, онучка одного з бійців 5-го окремого штурмового батальйону. - Адже людина не може зникнути, не лишивши жодного сліду".

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.