Спецпроект

З Національного художнього музею звільнився ще й замдиректора

Заступник гендиректора Національного художнього музею України з економічних питань Микола Скиба звільнився зі своєї посади, через протиріччя з гендиректором музею.

Про це йдеться в його пояснювальній записці міністру культури Михайлу Кулиняку, яку він оприлюднив на власній сторінці в мережі Facebook, повідомляє УП.Життя.

"27 липня 2012 року я подав заяву про звільнення за власним бажанням з посади заступника гендиректора з економічних питань Національного художнього музею України. Таке рішення зумовлене несприятливим психологічним кліматом і низкою загрозливих тенденцій, які останнім часом набули в НХМУ незворотного характеру", - заявив він.

Скиба вказує, що "корінь проблеми було закладено ще попереднім гендиректором музею А.Мельником та поглиблено призначенням на посаду в. о. гендиректора музею Тетяни Міронової".

"За півроку перебування Міронової на згаданій посаді їй не вдалося організувати ефективну роботу колективу. Розподіл повноважень, обов’язків і доручень між заступниками директора і керівниками структурних підрозділів музею відбувається вкрай непропорційно, і, судячи з багатьох ознак, за принципом особистої лояльності, а не фахових якостей та посадових обов’язків", - заявив музейник.

"Внаслідок цього одні вимушені нести навантаження, яке значно перевищує обсяг посадових обов’язків, інші виконують суто "презентаційні" функції. Згадане унеможливлює вчасне і якісне виконання завдань, які постають перед музеєм", - вважає він.

"Від обговорення та ухвалення управлінських рішень фактично усунуто таких висококваліфікованих і шанованих колективом співробітників як головного зберігача фондів Ю.Литвинець і заступника гендиректора з науково-просвітницької роботи М.Скирду. В окремих випадках трапляється, що їм перешкоджають виконувати їхні прямі службові обов’язки", - зазначив Скиба.

"Припускаю, що мої твердження мають суб’єктивний і однобічний характер, однак, навіть якщо і так, моє сприйняття ситуації породжене об'єктивними і не залежними від мене обставинами", - додав він.

Як відомо, раніше у зв’язку зі скандалом про підроблені картини музею, які були знайдені в стінах Кабінету Міністрів, був звільнений гендиректор музею Мельник.

Керівником музею тимчасово призначили галеристку Міронову.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.