Кулиняк оголосив догану за скандал з Прокаєвою. Але нікого не звільнив?

Міністр культури Михайло Кулиняк оголосив догану генеральному директору Національного Києво-Печерського заповідника Вікторії Лісничій.

Про це повідомляє УП.Життя з посиланням на прес-службу Мінкульту.

Догану оголошено у зв'язку із скандалом заповіднику, який розгорівся наприкінці липня.

"Генеральний директор заповідника Вікторія Ліснича з відповідним наказом міністра ознайомлена", йдеться в повідомленні.

Як відомо, наприкінці липня працівники лаврського заповідника звернулися з відкритим листом до Кулинянка, у якому просили звільнити заступників гендиректора.

Зокрема, просили звільнити заступника гендиректора з екскурсійної роботи Світлани Зорінець та колишню модель, а нині заступника генерального директора з міжнародного співробітництва Владу Прокаєву за погрози працівникам та "знущання".

Згодом модель Прокаєва звинуватила гендиректора у хабарництві. Мовляв, Ліснича взяла у неї хабар у розмірі 50 тисяч доларів за свою посаду для міністра.

Сам міністр заперечує, що будь-коли брав хабарі, і каже, що позиватися до Лісничої та Прокаєвої не збирається, так само, як і звільняти їх.

Як відомо, Прокаєву-Литовченко призначили на посаду на початку червня цього року.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.