АНОНС: українсько-німецький семінар про остарбайтерів та емігрантів

У Києві відбудеться українсько-німецький семінар "Друга світова війна: примусова праця, репатріація, еміграція".

Про це "Історичній Правді" повідомила в Інституті історії України НАНУ.

Захід розпочнеться 6 вересня 2012 року в 11:00 за адресою: Київ, вул. Михайла Грушевського, 4, зал засідань Вченої ради Інституту історії.

Учасники:

- Інститут історії України НАНУ

- Міжнародна громадська організація "Міжнародний фонд "Взаєморозуміння і толерантність"

- Історичний інститут при Юстус-Лібіг університеті в Гіссені (Німеччина, земля Гессен)

ПРОГРАМА:

Вітальне слово:

- директор інституту історії України НАН України, академік НАН України Валерій Смолій

- професор Історичного інституту при Юстус-Лібіг університеті в Гіссені (Німеччина, земля Гессен) доктор Томас Бон (Thomas Bohn).

Доповідачі:

Ігор Лушніков (МГО "МФ "Взаєморозуміння і толерантність"): Наукова та гуманітарна діяльність МГО МФ "Взаєморозуміння та толерантність" по збереженню історичної пам’яті про жертв націонал-соціалізму.

Гелінада Грінченко (Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна): "Від депортації до репатріації" − українські примусові робітники в радянській пропаганді та агітації 1942−1953 рр.

Марина Дубик (Інститут історії України НАНУ): Тематична різноманітність листів від українських громадян до УНФ "Взаєморозуміння і примирення" (1997–2003)

Тетяна Пастушенко (Інститут історії України НАНУ): Репатріація в Україну у спогадах колишніх остарбайтерів, які повернулися до Києва

Презентація спільного українсько-німецького проекту "Переміщенні особи регіону Міттельгессен: 1945−1960 рр."

Андрій Казимірів (Історичний інститут при Юстус-Лібіг університеті в Гіссені): Табори для переміщених осіб в центральному Гессені, на прикладі міст Гіссен, Марбург та Вецларь

Назарій Гутцул (Історичний інститут при Юстус-Лібіг університеті в Гіссені): Культурне життя в Ді-Пі таборі, на прикладі Робітничої світлиці в Гіссені.

Дивіться також: "Українці на примусових роботах у Третьому рейху. Скільки їх було?"

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"