Спецпроект

Наші музеї не відповідають вимогам сучасності – Кулиняк

В Мінкульті вирішили позбавитися "пострадянської інерції" в музейній справі. Для цього розробляють комплекс заходів, спрямованих на модернізацію музейної системи України.

Про це повідомив міністр культури Михайло Кулиняк в "Урядовому кур’єрі".

"Державні та комунальні музейні заклади, а також процеси, які забезпечують їхню роботу (реставрація, підготовка кадрів, нормативно-методичний супровід), багато в чому продовжують рухатися за пострадянською інерцією, - пише міністр. - Водночас ситуація навколо музеїв кардинально змінилася".

За словами Кулиняка, середовище, в якому діють музеї, стало конкурентним. З’явилися нові гравці, що змагаються за увагу публіки. Виникли суспільні відносини, яких раніше не було. Змінилася роль держави, яка не претендує на тотальний контроль за всіма аспектами музейної роботи. Змінилися можливості держави, виникла потреба залучати позабюджетні ресурси.

"Наше завдання сьогодні — створити умови для розвитку музейної галузі відповідно до викликів сучасності та тенденцій розвитку музейної роботи у майбутньому, - стверджує міністр. - Музеї повинні залишатися актуальними, впливовими у світі, який постійно змінюється".

Першими кроками у цьому напрямку, а саме переведенням у підпорядкування Мінкульту низки заповідників півроку тому, Кулиняк задоволений.

За словами міністра, на базі Українського центру культурних досліджень розпочалося створення Національного центру музейної справи, який здійснюватиме постійний нормативний та науково-методичний супровід музейної роботи.

Відповідно до пропозицій музейних фахівців, Мінкульт розпочав розробку Державної цільової програми розвитку музейної справи на період до 2018 року. В цьому документі будуть закладені головні кроки, спрямовані на модернізацію музейної системи.

Серед ключових аспектів, на які спрямовуватимуться зусилля, зокрема передбачено перехід до нормативної бази прямої дії. Йдеться про те, щоб прийняті закони могли ефективно працювати одразу після вступу в силу, без ухвалення додаткових підзаконних актів.

"Не менш нагальне завдання — розблокування недержавних джерел розвитку музейної справи, - зазначив Кулиняк. - Держава має забезпечити стимули для громадських та комерційних інституцій, щоб залучити їхні ресурси для підтримки музеїв. Потрібно створити стимули і для самих музеїв, щоб вони активніше працювали над залученням позабюджетних ресурсів".

Окремим рядком буде передбачено державну підтримку музейних проектів на конкурсних засадах шляхом надання грантів, пообіцяв міністр культури.

Як відомо, днями завершився перший етап конкурсу фонду Ахметова "Динамічний музей", спрямованого на модернізацію вітчизняних музеїв.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"