Спецпроект

У Луганську створили історико-технічний музей ливарного заводу. ФОТО

У Луганську відбулася презентація першого історико-технічного музею в Україні про луганський ливарний завод.

Про це повідомляє Полеміка.

Створення музею почалося ще в 2010 році, зараз деякі його зали також тільки в процесі підготовки. Експонати музею представляють історію луганського ливарного (у різні роки - верстатобудівного, патронного) заводу, і, історію самого міста.

Ідея його створення належить дітям директора луганського заводу Юрія Темника - Ганні та Михайлу. Представлені експонати раніше перебували в невеликому музеї при заводі, але після смерті Темника у музеї настав період занепаду, тому діти директора звернулися до міськради з проханням створити новий. До речі, гроші на реконструкцію будівлі музею і його створення виділялися як з боку міськвиконкому, так і з боку сім'ї Темників.

"Ми бачимо, що в різних країнах зараз музейний бум, незважаючи на сучасні технології, музеї залишаються популярними. І сподіваємося цей музей теж стане популярним серед мешканців Луганська", - розповіла Ганна Темник.

На презентації був показаний ролик, де у жителів Луганська на вулиці запитували різні факти з історії міста, більшість луганчан не мали уяви про луганських особистостей і події. Тому творці музею вважають його актуальним для молоді.

Луганський історико-технічний музей

 

Луганський історико-технічний музей

Архітектор Юрій Юрчак, який працював над проектом музею, у свою чергу, відзначив, що музей буде постійно розвиватися, і є унікальним у своєму роді.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"