Спецпроект

На Харківщині відкрився перший в Україні Музей оптичного скла. ФОТО

У Музеї оптики представлено понад 400 екземплярів, зібраних з двох ізюмських підприємств - казенного приладобудівного заводу, який спеціалізується на військовій продукції, і заводу офтальмологічної лінзи, що випускав окуляри (зараз він не працює).

Про це повідомляє Комсомольська правда в Україні.

Одних тільки окулярів з незвичайним склом в новоствореному музеї зібрано більше сотні. А ще тут є маяк, подібний до того, які стояли в акваторіях морів і океанів СРСР, і оптичне обладнання для ЦУП на Байконурі.

У 1923 році в невеликому місті Ізюм Харківської області зварили перше в Радянському Союзі оптичне скло, і з тих пір без продукції ізюмських скловарів не обходилася ні вітчизняна оборонна галузь, ні космонавтика, ні повсякденне життя. Частина виробництва, працююча на воєнпром, засекречена досі. А все, що стало історією, майстри показують в Музеї оптики, який відкрився на території приладобудівного заводу.

Одних тільки окулярів з незвичайним склом зібрано більше сотні. А ще тут є маяк, подібний до того, які стояли в акваторіях морів і океанів СРСР, і оптичне обладнання для ЦУП на Байконурі.

Зразки першої продукції підприємства не збереглися. Найстаріший наш експонат - бінокль, зроблений на початку 1940-х, який пройшов усю війну. Зате тут можна побачити зразки скла, з якого зроблені знамениті кремлівські зірки. Коли на початку 30-х років нова радянська влада задумала замінити імперських орлів на верхівках п'яти веж Кремля новими символами, перші зірки зробили з уральських самоцвітів. Але всього через рік вони потьмяніли і "згасли". Це помітили напередодні 20-річчя Жовтня, в 1936 році. Уряд СРСР підняло на ноги всю промисловість країни - необхідно було терміново винайти легкий і міцний матеріал красивого рубінового кольору. Потрібний сплав розробили ізюмські скловари.

Скло вийшло насиченого червоного кольору товщиною всього 6-8 сантиметрів. Подібна технологія в ті роки стала справжньою революцією в скловарстві. Адже раніше до сплаву додавали золото або мідь, і він був і гірше, і дорожче.

Самі зірки виплавили на Донбасі - на заводі "Автоскло" в Костянтинівці. В Ізюмі не знайшлося печі потрібного розміру, адже "розмах променів" мінімум - три метри, а максимум - майже чотири.

Зірки з ізюмського скла "горіли" на кремлівських вежах близько десяти років. Під час Великої Вітчизняної їх загасили і зачохлили, через те, що вони були хорошою мішенню для німецької авіації. Але під час оборони Москви зірки все ж були пошкоджені, і після перемоги їх оновлювали.

Зірки на п'яти баштах московського Кремля так яскраво горять завдяки зусиллям ізюмських скловарів

.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.