Україна - четверта в конкурсі з фотографування історичних пам'яток

За числом завантажених фотографій на міжнародному фотоконкурсі "Вікі любить пам’ятки" Україна вийшла на четверте місце в світі, обігнавши Францію.

За даними інструментального сервера конкурсу на 28 вересня 560 учасників завантажили 21 800 світлини, однак ці числа невпинно зростають, повідомляє "Вікімедіа Україна".

Водночас, загальне число пам’яток перевищує 40 000.

Мета конкурсу "Вікі любить пам'ятки" – зібрати у Вікіпедії фотографії усіх пам’яток культурної спадщини світу.

Конкурс триватиме до 30 вересня. Протягом цього часу фотографи і фотолюбителі різних країн завантажуватимуть свої фотографії на Вікісховище. 21 жовтня в кожній країні будуть відібрані найкращі фотографії, що будуть представлені на суд міжнародного журі, а до 18 листопада буде оголошено найкращого фотографа світу за версією Фонду Вікімедіа.

Українська частина конкурсу вже претендує на рекорд за числом фотографій, наданих на фотоконкурси в Україні.

Число переможців буде взначатися в залежності від кількості спонсорів, які нададуть призи. Будуть відзначені як автори найкращих фотографій, так і фотографи, які відзняли найбільше число пам’яток.

Детальніше — на сайті wlm.org.ua.

Нагадаємо, на початку вересня 2012 року Україна стала десятою за кількістю сфотографованих об'єктів у рамках конкурсу "Вікі любить пам'ятки".

Вікіпедія - електронна енциклопедія, заснована в 2001 році Джиммі Bейлсом і Ларрі Сенгером. Власником сайту виступає "Фонд Вікімедіа", що має 19 регіональних представництв.

Основною особливістю енциклопедії є те, що створювати і редагувати статті може, в принципі, кожен користувач інтернету. Вікіпедія створюється багатьма добровольцями з усього світу на 282 світових мовах. Вона містить понад 20 мільйонів статей.

Українська Вікіпедія за числом статей (більше 400 тисяч) перебуває на 14-місці в світі, а за щомісячною відвідуваністю у 2012 році займала від 26-го (у червні і серпні) до 20-го (у квітні) місця серед 285 Вікіпедій різними мовами світу.

У листопаді 2011 року повідомлялося, що українська Вікіпедія вийшла на третє місце за темпами зростання популярності.

Теми

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.