Спецпроект

У Києві презентували підручник з історії геноцидів

У Києві презентували перший в Україні підручник з історії геноцидів ХХ століття.

 

Про це повідомляє Центр досліджень визвольного руху.

Студенти українських вишів зможуть вивчати вияви геноцидної політики та урядового насилля завдяки спеціальному підручнику.

Книга історика Андрія Козицького "Геноцид та політика масового винищення цивільного населення у ХХ столітті" — перша спроба комплексно розглянути та проаналізувати причини, особливості та наслідки страшних злочинів проти людства в минулому столітті.

Поштовхом до досліджень геноцидів в Україні для Андрія Козицького стали родинні перекази, в яких були зафіксовані історії про втікачів від Голодомору 1932—1933 років у Галичині та про винищення нацистами євреїв у роки Другої світової війни.

У 2000 році історик почав читати курс лекцій про геноциди у Львівському національному університеті імені Івана Франка. З того часу й розпочалась робота над книжкою, перший варіант якої був готовий ще 2009 року. Але, зважаючи на важливість теми, ще рік після цього весь матеріал дослідник випробовував у роботі зі студентами, під час якої було внесено чимало коректив.

"Знати правду й не говорити про неї — означає лише сприяти тому, що пам’ять про людей зникає, що людям відбирається навіть посмертна гідність, - сказав автор підручника. - Книжка є важливою, бо той, хто її прочитає, буде уважніше ставитися до тих моментів, які можуть привезти до геноциду в майбутньому — культурного, духовного".

Особливість цієї книжки в тому, що вона написана не як наукова праця, а як посібник для студентів, тому буде легкою для сприйняття будь-якому читачеві. Видання проілюстровано великою кількістю архівних фотографій, значна частина яких походить із фондів Галузевого державного архіву Служби безпеки України.

Книга Андрія Козицького розповідає про масове винищення вірмен в Османській імперії, Голодомор 1932—1933 років в Україні, Голокост європейських євреїв, організоване нацистським режимом Третього райху переслідування циган, примусові переселення малих народів СРСР у роки Другої світової війни, воєнні злочини періоду Другої світової війни та перших повоєнних років, соціальні експерименти та геноцид у Камбоджі 1975—1978 років, політику "етнічних чищень" у період етнополітичних конфліктів на Балканах 1992—1999 років, геноцид 1994 року в Руанді.

У книзі окремо розглянуто ті випадки масового винищення цивільного населення, які ще не визнано геноцидом, хоча й містять виразні риси екстермінаційної політики.

"Важливо, що інформація про геноциди тут подана не відірвано, а в контексті всієї історії ХХ століття, є порівняння з іншими подіями, - наголосив історик Володимир В'ятрович. - При такому широкому розгляді сумніви, чи був Голодомор 1932—1933 років геноцидом українців, просто зникають. У цьому найбільша заслуга автора".

Презентований напередодні 79-х роковин Голодомору, посібник рекомендований Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України для студентів гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів. За ним уже навчаються на історичному факультеті ЛНУ імені І. Франка. 

Андрій Козицький — доцент кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Львівського національного університету імені І. Франка, на якій працює з 1997 року.

Книжка увійшла до 18 найкращих книг "Форуму видавців" у Львові 2012 року.

Презентація відбулася в рамках вшанування 79-х роковин Голодомору-геноциду, організованого Громадським комітетом із ушанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932—1933 років в Україні.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.