Спецпроект

Міронова чудово управляє Художнім музеєм - замдиректора

До приходу нинішньої в.о. Тетяни Міронової Національний художній музей три роки підряд не виконував основних планових показників.

Про це "Історичній Правді" повідомив заступник генерального директора НХМУ з питань розвиту Ігор Ліховий, коментуючи матеріал головного зберігача фондів музею Юлії Литвинець "Що відбувається в Національному Художньому музеї?".

"Амбіції пані Литвинець посісти крісло гендиректора музею не отримали підтримки комісії Мінкультури з виборів нового керівника НХМУ, - сказав Ліховий. - Адже уже давно стан музею такий, що, дійсно потребує невідкладної підтримки та суттєвої державної допомоги і фахового керівництва - на всіх рівнях".

На думку замдиректора, однією з причин звільнення попереднього гендиректора Анатолія Мельника стали "дійсно ганебні факти з діяльності музею - зникнення картин Миколи Глущенка вартістю понад мільйон грн, пошкодження минулої зими колекції унікальних старовинних ікон і те, що музей три останні роки не виконував основних планових показників та пас, по кількості відвідувачів, задніх - навіть у порівнянні із провінційними музеями".

"Цікаво було б почути останні новини слідства про зниклі картини та вжиті головним зберігачем [Юлією Литвинець - ІП] заходи по збереженню 40 тисяч мистецьких творів, унікальних архівів і бібліотеки від загроз зимових холодів, що торік показали повну неспроможність традиційної політики очікування та переведення стрілок "на дядька", - заявив службовець.

За словами Ліхового, в цій ситуації "варто було б радіти приходу до музею нових людей - з позитивним досвідом роботи і прагненням змінити стан справ на краще, а не організовувати їх безпредметне шельмування та руйнування колективу, який з останніх сил утримує музей у робочому стані".

"За результатами дев`яти місяців роботи музей уже практично виконав річний план із надходжень від основної діяльності, - зазначив замдиректора. - А провідні численні престижні заходи і багатосотметрові черги до музею свідчать більш промовисто про роботу нового менеджменту, ніж подібні опуси".

Як відомо, колектив НХМУ (61 підписів) звернувся з відкритою доповідною до міністра культури Михайла Кулиняка, в якій ідеться про конфлікт між топ-менеджментом музею і науковими співробітниками.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.