На Дніпропетровщині перепоховали 35 бійців ЧА. Встановлено всі імена

На військовому меморіалі села Болтишка Криничанського району урочисто перепоховали останки 35 бійців Червоної Армії, знайдених на території району.

Пошукові роботи виконали учасники Всеукраїнського громадського об'єднання "Союз "Народна пам’ять" - історико-пошукова організація "Пошук-Дніпро".

Для історії незалежної України перепоховання значиме тим, що було встановлено імена всіх 35 солдатів. У перепохованні взяли участь пошуковці, місцеві жителі, представники районної влади, а також родичі кількох загиблих.

"Тут похований мій дід Кушнір Данило Іванович. Він пішов на війну в 39 років і зник. Після того, як прийшла похоронка, ніхто з рідних не знав, де саме він похований. Коли пошуковці нас знайшли за прізвищем, і повідомили, що їм відоме місце поховання діда, його дочка, тобто моя мама, дуже зраділа. Вона плакала, бо нарешті дочекалася…, - розповіла Анна Шапарова, онучка солдата, похованого на Дніпропетровщині. Сюди вона прибула із села Спаського Російської Федерації.

Усі бійці були знайдені в санітарному похованні 95-го окремого медичного санітарного батальйону (ОМСБ), який у листопаді 1943 року базувався на території села Єристівка Божедарівського району (нині – село Болтишка Криничанського району).

"У листопаді 1943 року під час звільнення Криничанського району на цій території проходили жорстокі бої, - розповів директор ІПО "Пошук-Дніпро" Євген Трушенко - Коли передові частини Червоної армії пройшли в напрямку Кривого Рогу, тут розмістився медсанбат, куди  привозили тяжко поранених бійців. Очевидно, він розташовувався в старій школі. А перед школою була велика поляна, де ховали померлих".  

Старожили підтвердили, що в листопаді 1943 року в школі села Єристівка розташовувався 95-й ОМСБ, а померлих від ран бійців ховали у траншеї в центральній частині Єристівки, на майданчику з виходами граніту. Місцеві жителі називали це місце Поляною.

Як зазначив заступник голови правління ВГО "Союз "Народна Пам’ять" Борис Грішних, у 2005 році санітарне поховання бійців було випадково знайдено під час робіт в Болтишському гранітному кар’єрі, а останки перенесено до тимчасової братської могили.

Згодом було проведено пошукові роботи на території кар’єру та ексгумацію останків 35 солдатів. Залишки обмундирування, взуття, набоїв, сліди прижиттєвих поранень і аналіз надання першої медичної допомоги засвідчили, що останки дійсно належать воїнам Червоної Армії.

Серед них, за словами Євгена Трушенка, було четверо офіцерів та п’ятеро сержантів.  Очевидно, солдатів тільки призвали до армії в листопаді 1943-го, і вже через три дні вони загинули.

Завдяки доньці одного із похованих тут солдатів, яка шукала свого батька, Олександра Васильовича Пархоменка, вдалося встановити особи та відновити історію загибелі всіх похованих у братській могилі.

На початку цього року Людмила Пархоменко звернулася до пошуковців ІПО "Пошук-Дніпро" з проханням допомогти розшукати могилу батька. В ході архівних досліджень пошуковці знайшли відскановану копію Книги поховань 95-го ОМСБ, за якою було встановлено особи всіх 35-ти бійців Червоної Армії, похованих у селі Єристівка (Болтишка).

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.