Роботи з реставрації собору у Новомосковську триватимуть іще 2 роки

У м. Новомосковську (Дніпропетровська обл.) через місяць буде відкрито Присоборну площу Свято-Троїцького собору, що дасть змогу відновити історичні межі дерев'яної пам'ятки архітектури ХVIII століття.

Це пообіцяла прес-служба Дніпропетровської ОДА, повідомляє "Інтерфакс".

"Роботи з реставрації складні та тривалі, але собор буде повністю відновлено за 2-2,5 роки, - повідомив голова ОДА Олександр Вілкул. - Вже через місяць буде відкрито Присоборну площу, яка дасть змогу відновити історичні межі унікальної пам'ятки архітектури України та Європи".

За словами чиновників, роботи з реконструкції Присоборної площі вже виконано на 80%.

Остання повна реставрація собору відбулася в 1888 році. Протягом 2010-2011 рр. було здійснено всі необхідні дослідження й залучено найкращі наукові інститути України та розроблено проект реставрації.

У 2012 році на виконання будівельно-монтажних робіт виділено 10 млн грн. Загальна вартість реставрації - 29 млн грн.

Як відомо, у липні 2011 року собор перебував у критичному стані.

Свято-Троїцький собор у Новомосковську - унікальний шедевр української архітектури. Він входить до державного реєстру національного культурного надбання України. Він виконаний у стилі українського козацького бароко і є єдиним дерев'яним собором в Україні.

Собор, збудований без жодного цвяха у 1775-78 роках на козацькі кошти (одними з фундаторів були організатори колонізації Кубані Антін Головатий і Захарій Чепіга), у радянські часи використовувався як склад. Він вважається прообразом храму, описаного у романі Олеся Гончара "Собор".

Унікальність архітектурної ідеї собору полягає в розташуванні дев’яти веж-бань. На храм можна дивитися з будь-якого боку й під будь-яким кутом, і все одно буде видно лише вісім бань із дев’яти.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.