Спецпроект

Довкола Голодомору тривають інформаційні війни - історики

Наукові дослідження про Голодомор 1932-1933 років в Україні не будуть повні без аналізу його місця та особливостей серед інших фактів масового винищення людей у ХХ столітті, а також наслідків у культурній та демографічній сферах.

Про це йшлося на науковому семінарі "Голодомор у світлі політики масового винищення населення у ХХ столітті: питання пам’яті та правової оцінки", який відбувся у Києві.

Історик Володимир В’ятрович зазначив, що в роки незалежності історіографія Голодомору збагатилася багатьма дослідженнями, ця тема досить серйозно вивчалася в Україні і за кордоном.

Але лише нещодавно науковці підійшли до розуміння цього злочину проти українців у міжнародному контексті, почали порівнювати Голодомор з іншими злочинами геноциду та робити спроби вписати його в міжнародне правове поле. 

Тимоті Снайдер: "В Україні було два голодомори - сталінський і гітлерівський"

Зокрема, доктор права, завідувач кафедри міжнародного права "Києво-Могилянської академії" Мирослава Антонович, проаналізувавши події 1932-33 років у контексті міжнародних злочинів, заявила, що Голодомор в Україні був саме злочином геноциду.

На думку Антонович, сьогодні нема сумніву, що Голодомор був учинений "з метою частково знищити українську націю через заподіяння фізичної та психічної шкоди, створення неможливих умов для життя, перешкоджання дітонародженню".

"Для визначення геноциду не так важлива кількість жертв, - підкреслила Антонович. - Основне — має бути намір знищити частково або повністю національну, етнічну, расову чи релігійну групу, який однозначно прослідковується у політиці керівництва СРСР щодо України в ті часи".

Кандидат історичних наук Олеся Стасюк, яка досліджувала деформацію народної культури українців у роки Голодомору, вважає, що поруч із фізичним знищенням українців відбувалася руйнація усіх сфер культурного життя.

"Саме в цей період відбулася деформація, денаціоналізація та уніфікація народної культури, - зазначила науковець. - Селяни були змушені обмінювати вишивані рушники, сорочки, хустки на продукти харчування. Відбулася також психологічна руйнація українського етносу. На ґрунті голоду в людей почалися різні психічні розлади, через це стали дуже поширеними самогубства. Переважно вчиняли їх жінки, які втратили дітей, а їхніх чоловіків було відправлено до концтаборів".

Стасюк підкреслила, що деякі селяни були настільки виснажені, що коли й хотіли померти — то не мали сили позбавити себе життя. "Найжахливіше, що до самогубств також вдавалися діти, які втратили батьків і не мали ніякої допомоги від влади".

Олеся Стасюк про те, як Голодомор змінив життя українського села

Володимир В’ятрович каже, що інформаційні війни довкола теми Голодомору, які почалися ще в 1932 році, тривають і досі.

"Інформаційна блокада була важливим інструментом реалізації Голодомору як геноциду в Україні. З утриманням її всередині СРСР не було проблем, тут вже давно не існувало навіть натяку на свободу слова. Натомість була загроза, що про голод писатимуть за кордоном. Проникнення цієї інформації було небезпечним для СРСР, бо це могло вилитися в допомогу голодуючим та дипломатичну блокаду керівництву Радянського Союзу".

За словами історика, попри все існували чесні та відважні журналісти, які часто й життям ризикували, щоб донести інформацію про події в Україні. І навіть сьогодні в інформаційній боротьбі проти Голодомору Росія користується дрібними провокаціями, що вкрай схожі до тих, які влаштовував свого часу КГБ".

Член Громадського комітету вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду Володимир Тиліщак розповів, що зараз силами громадськості продовжується робота над Національною книгою пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. На сьогодні всі томи Книги пам’яті на 22 тисяч сторінок вміщують відомості про майже 900 тисяч померлих у роки Голодомору з 14 тисяч населених пунктів.

"Після видання 19-томника було зібрано ще 4-5 тисяч імен людей, померлих у той час від голоду, - розповів історик. - У книзі Музею-меморіалу Голодомору в Києві люди постійно дописують імена своїх родичів, загиблих у той час від голоду. Тому є потреба продовжити роботу, доповнювати списки книги".

За словами Тиліщака, нинішня влада відсторонилася від теми Голодомору, тому цим повинна займатися  громадськість. Зокрема, комітет уже працює над збиранням необхідних даних і до 80-х роковин Голодомору у 2013 році планує створити електронний ресурс як продовження Книги пам’яті".

"Електронна книга пам'яті": ресурс про українців, загиблих на війнах

Науковий семінар є одним із заходів в рамках громадської кампанії із вшанування пам’яті жертв Голодомору.

Нагадаємо, цьогорічна кампанія має на меті насамперед розповісти про тих, хто в роки геноциду рятував співвітчизників від страшної смерті. Пам’ятні заходи пройдуть 24 листопада у Києві, обласних центрах України та 32 країнах світу.

Читайте також на цю тему:

Павуки, очерет і лелеки. Що їли українці у 1932-33 роках

Професор Кульчицький: "Голодомор - намагання знищити титульну націю СРСР"

В Росії книги про Голодомор прирівнюються до екстремізму. СПИСОК

Голодомор - геноцид. Так вважав автор терміну "геноцид"

Луганська комуністка святкує Голодомор шашликами і танцями. ФОТО

Голод в СРСР. Уривок із книги Тимоті Снайдера "Криваві землі"

59% українців вважають, що Голодомор був геноцидом. СОЦІОЛОГІЯ

Всі матеріали ІП за темою "Голодомор"

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.