До Книги Пам'яті додали 100 тисяч прізвищ оборонців Севастополя

101.555 прізвищ захисників Севастополя і його уродженців, які загинули в роки війни, поповнили базу даних "Електронної Книги Пам'яті України".

Про це повідомляє прес-служба "Електронної Книги Пам'яті".

Тепер у ній міститься майже 635 000 записів.

За словами координатора проекту Сергія Неважіна, безпосередньо в боях при обороні Севастополя влітку 1942 року загинула третина всіх стягнутих сил, в основному на Мекензієвих горах і в долині річки Бельбек.

 

"Більша ж частина, кинута в обложеному місті без підкріплень, без підтримки флоту і ВПС, без медикаментів, без евакуації поранених, без командного складу, без боєпостачання просто потрапила в полон, - розповідає Неважін. - Евакуації як такої не було. Відомі випадки масового самогубства серед червонофлотців. Але все одно, коли голова колони полонених виходила з Бахчисарая, хвіст цієї колони був ще в Херсонесі.

За словами пошуковця, арсенал флоту, спецкомбінат № 1, артремзавод, 35-та берегова батарея були знищені радянським командуванням: "Чим вони керувалися у прийнятті таких рішень - нам, напевно, вже не дізнатися ніколи. Але одне ясно напевно: якби ці об'єкти продовжували діяти - Севастополь зміг би триматися ще місяць, може, й два".

Другою особливістю севастопольської бази даних він назвав велику кількість кримських татар.

"Як би їх сьогодні не ганили деякі політики за "масове зрадництво", книга починається саме з імені татарина, Медшіна Абібулаєва, жителя села Камишли (нині Дальнє) Балаклавського району, - підкреслив координатор проекту. - Це село на довгі місяці стало однією з найгарячіших точок в обороні міста, де пліч-о-пліч билися татари, росіяни, кавказці".

Проект "Електронна Книга Пам'яті України" існує з 2008 року. Його мета - створення Національної бази даних про військовослужбовців, призваних з України і загиблих на її території, а також формування реєстру військових поховань.

 

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.

Останній Шухевич

12 січня відзначають День українського політв’язня – як згадку про масштабні арешти українських дисидентів 1972 року. З цієї нагоди ІП публікує інтерв’ю з Юрієм Шухевичем – одним із «могіканів», що відбув в радянських ув’язненнях 36 років.

Антиалкогольна діяльність ОУН та УПА

"Українська молоде! Ворог штовхає нас до п'янства, бо хоче зробити з нас безвольних слухняних рабів. Україна вимагає від нас перестати пити горілку, бо хоче, щоб ми були здорові і служили свойому народу. Зробімо так, як вимагає від нас Україна. Зірвемо з пиятиками!"