Спецпроект

У Музей Єсеніна повернулися диван і крісло Айседори Дункан

Після тривалої реставрації в Державний музей-заповідник Сергія Єсеніна з Москви повернулися два експонати - диван і крісло Айседори Дункан.

Про це пише news.mail.ru

 

Диван з підлокітниками у формі лебедів початку XIX століття і крісло початку XIX століття належали дружині Сергія Єсеніна, знаменитій американській танцівниці Айседорі Дункан. Експонати були представлені в літературному музеї з дня його відкриття.

Крісло і диван були придбані для музейної колекції у перекладача та директора школи-студії Айседори Дункан Іллі Шнейдера, який супроводжував американську танцівницю в Радянській Росії.

З плином часу стан предметів погіршився, і виникла загроза їх руйнування.

Рішення про передання дивана і крісла на реставрацію було прийнято в 2009 році. Протягом трьох років реставраційні роботи велися групою фахівців під керівництвом Р. С. Студеннікова.

В ході реставрації були виявлені невідомі раніше деталі. Первісна оббивка дивана мала іншу колірну гаму й текстуру. На внутрішній стороні тумби дивана знайдено напис "Іван Титов" - як вважають реставратори, це може бути ім'я майстра-червонодеревника.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.