Спецпроект

На пивзаводі влаштують музей сучасного мистецтва. ФОТО

Будівля музею має з’явитись в Києві на вулиці Фрунзе. Зараз на території майбутнього музею розташований старий пивзавод.

Про це пише УП. Життя.

Цього року в Києві відбувся закритий архітектурний конкурс на проект музею сучасного мистецтва Ігоря Воронова, переможцями якого стали архітектори київської майстерні Zotov & Co.

Зараз на території майбутнього музею розташований старий пивзавод. В занедбаному стані знаходиться не тільки сама будівля, але й уся територія, що її оточує: там дуже багато різних споруд, підвалів, напівпідвалів, антресолей.

Проект Музею сучасного мистецтва

Саме тут конкурсантам й потрібно було запроектувати музей сучасного мистецтва Ігоря Воронова. У завданні були вказані площа (12 000 м²) та функціональне наповнення (передбачені види залів, експозицій).

За словами одного з авторів проекту архітектора Сергія Ферлея, їхня ідея полягала в тому, щоб використовувати не усю ділянку.

"Нам сподобалася стара будівля по вулиці Фрунзе, її можна відновити і, замінивши конструктив, об’єднати простір. Ми визначили для неї такі функції, які не вимагають кардинальної реконструкції.

Основною концепцією проекту стало збереження гарної старовинної споруди, і нова будівля повинна лише акцентувати увагу на ній.

"Нове стає бекграундом для старого. І матеріал фасаду, і форма споруди – все працює для цієї мети. У якості матеріалу ми вибрали цеглу, оскільки вона добре вписується в загальну стилістику, і вирішили використовувати цей будматеріал вдруге. Більшість споруд, які зараз знаходяться на ділянці, побудовані з цегли, плюс поруч знаходиться стара цегляна фабрика, де її також дуже багато", - розповів architector.ua Сергій Ферлей.

"Виходить так: сучасний фасад, навісна система, але облицьовано будівлю старою пошарпаною цеглою. Вона відсортована за кольорами: кожен вид цегли визначає приміщення й розмежовує зали. Навіть на зовнішньому, нюансному рівні колір демонструє перехожим зміст музею. Знову ж таки, все це слугує одній меті – акцентувати увагу на старовинній будівлі", - зазначив архітектор.

Теми

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.