Спецпроект

"А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" видала спогади про Голодомор російською мовою

Напередодні відзначення Дня пам’яті жертв Голодомору в Києві відбудеться презентація книги радянського функціонера Дмитра Гойченка "Червоний апокаліпсис: крізь розкуркулення і Голодомор".

Видання містить унікальні свідчення про страшні часи радянської колективізації та Голодомору в Україні, повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Свої спогади Дмитро Гойченко (1903-1993) написав наприкінці 1940-х — на початку 1950-х років за гарячими слідами пережитого, з використанням записів, дивом винесених із тюрми.

Сам автор належав до партійно-радянської номенклатури, тому володів різнобічною інформацією про становище в суспільстві.

"Поступово прозріваючи, Гойченко напружено вдивлявся і аналізував усе побачене й пережите. Це зробило його мемуари справжньою енциклопедією трагічного українського буття епохи Голодомору", — йдеться у передмові видання.

 Обкладинка українського видання Гойченка (2012)

Рукописи Дмитра Гойченка були випадково виявлені 1994 року в емігрантському архіві Сан-Франциско (США). У них збереглися детальні описи людиноненависницького комуністичного режиму.

У презентації візьмуть участь: громадський діяч, дисидент Євген Сверстюк; журналіст Петро Марусенко; поет і видавець Іван Малкович; співкординатор Громадського комітету вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932—1933 років в Україні Іван Васюник.

Модератор — історик, член Громадського комітету Володимир В’ятрович.

Час і місце заходу: 23 листопада, 14:00, Спілка письменників України (Київ, вул. Банкова, 2).

Книга вийшла у видавництві "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА".

"Це єдина книжка, яку наше видавництво свідомо публікує в Україні російською мовою (з тексту видно, що ламалася не тільки душа, а й мова), - йдеться в передмові. - Щоб прочитали й ті, хто ще й донині зманює Україну в "комуністичний рай"...".

Дизайн обкладинки здійснено за мотивом відомого постера Музею комунізму в Празі.

Обкладинка російського видання (2006). Фото: kak.ru

Уривки з мемуарів Дмитра Гойченка (російське видання 2006 року) читайте тут.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.