Спецпроект

Режисер фільму "Soviet Story" написав дисертацію про Голодомор

Едвінс Шноре, автор та режисер відомого у світі документального фільму про злочини комуністичного режиму "Радянська історія" ("The Soviet Story"), написав дисертацію про Голодомор.

Про це він розповів під час міжнародної конференції "Об’єднана Європа — спільна історія" у Вільнюсі, повідомляє ЦДВР.

Латвійський історик Едвінс Шноре в рамках міжнародної наукової конференції "Об’єднана Європа — спільна історія", яка проходила у Сеймі Литовської Республіки з участю прем’єр-міністра Литви, виступив із доповіддю про історію Голодомору в Україні.

Тема виступу — "Західна реакція щодо Голодомору на початку 1930-х років".

Науковець підкреслив, що радянський режим робив усе, щоб заперечити існування голоду.

Попри це, за словами Шноре з електронних архівів газет із багатьох країн, зокрема Великобританії, Франції, Канади, США, Німеччини, Швейцарії, Норвегії та країн Балтики видно, що між 1932-33 роками вони надрукували кілька сотень статей, листів до редакторів та інших публікацій щодо голоду в Україні і радянської економічної політики, що його спричинила".

"Парадоксально, що найбільш ґрунтовні репортажі про Україну в роки Голодомору були опубліковані західними кореспондентами, які базувалися за кордоном СРСР, зазвичай у найближчих країнах — балтійських, — зауважує історик. — Наприклад, журналісти впливових "The Times" (Британія), "The Chicago Daily Tribune" та "French Journal des Debats" (США) інформували про Голодомор з Риги".

Пан Шноре розповів, що Радянський Союз організовував піар-акції — поїздки по "ситих українських селах", залучав до участі в брехні про відсутність голоду провідних журналістів, як, наприклад, Волтера Дюранті з "The New York Times", який у приватних розмовах визнавав вбивство голодом близько 10 мільйонів осіб, але в статтях заперечував Голодомор.

Зазначимо, що отриману Дюранті Пулітцерівську премію досі не відкликали.

"Сховати факт голоду було дуже важливо для Сталіна, адже багато відомих західних інтелектуалів підтримували радянський режим, - заявив історик. - Відомий французький письменник Ромен Роллан, наприклад, щомісяця жертвував 5000 франків радянському посольству в Парижі. Коли його запитали про Голодомор в Україні, він сказав: "Я не хочу нічого про це чути. Я турбуюся за більшу небезпеку — гітлеризм".

А Бернард Шоу, нобелівський лауреат, заперечував голод навіть після свого візиту до СРСР. Відомий тогочасний журналіст Ґарет Джоунс після розмов із селянами в Україні написав, що, окрім Сталіна, людиною, яку найбільше ненавидять в Росії, є Бернард Шоу, що описував повні їжі селянські комори.

Підводячи підсумок, Едвінс Шноре підкреслив, що, незважаючи на надзвичайну активність радянської пропаганди, світова громадськість було добре проінформована про геноцид в Україні, здійснений радянською владою.

Також естонський дослідник зазначив, що вже завершив написання своєї дисертаційної праці про Голодомор, яку він захищатиме у Ризі.

Міжнародна наукова конференція "Об’єднана Європа — спільна історія" організована комісією з оцінки злочинів радянського і нацистського окупаційних режимів у Литві з участю науковців та представників литовського сейму та Європейського Парламенту 16-17 листопада 2012 року.

Уривок із фільму Едвінса Шноре "Soviet Story" дивіться у розділі "ВІДЕО".

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.