З'явився російсько-білоруський сайт "Историческая правда". ФОТО

Відкрилося російсько-білоруське науково-популярне видання, присвячене історії. Воно називається "Историческая Правда" і - за словами творців - натхненне успіхом української "Історичної Правди".

Про це "Історичній Правді" розповів творець проекту Павєл Шерємєт.

"Загальновідомо, що Росія - країна з непередбачуваним минулим, - пояснив засновник мету сайту. - Тому дискусії на історичні теми мають напружений і гострий характер. Десятиріччя тиску на історичну науку політичної - комуністичної - ідеології призвели до того, що цілі пласти історії або забуті, або надзвичайно спотворені".

Головний редактор проекту - Владімір Тіхоміров, редактор відділів науки у російських виданнях "Коммерсантъ" і "Огонёк".

На сайті є також білоруська версія. Її редагує історик Ігар Мєльнікав - фахівець з історії Білорусі середини XX сторіччя.

За словами Шерємєта, проект створено за підтримки фонду "Династія" засновника компанії "Вимпелком" ("Білайн") Дмітрія Зіміна.

"Прототипом нашого сайту стала українська "Історична Правда", на яку ми рівняємося і з якою хотіли б тісно співпрацювати, - зазначив журналіст. - Звідси і назва наша".

Павєл Шерємєт - редактор сайту "Білоруський партизан", колишній шеф-редактор кореспондентської мережі дирекції інформаційних програм ОРТ. Уродженець Мінська. Автор ряду документальних фільмів і книг на політичну й історичну тематику. Опонент політичного режиму президента РБ Аляксандра Лукашенко.

Адреса нового проекту - istpravda.ru.

Рубрики сайту: "Публікації", "Коротко", "Книги", "Колонки", "Дайджест", "Інтерв'ю", "Екскурсії", "Артефакти", "Музеї" тощо. Є окрема рубрика "Реконструкція", присвячена військово-історичній реконструкції.

 Фото з репортажу про реконструкцію дій УПА на території Білорусі. Сидить з ППШ редактор білоруської версії Ігар Мєльнікав

Як відомо, в листопаді 2012 року в мережі з'явився пам'яткознавчий ресурс "Старожитності".

В січні 2012 року історики Андрій Портнов і Володимир Маслійчук запустили сайт для академічного спілкування істориків Historians.in.ua.

В серпні 2011 року сайт, присвячений історії України, відкрила газета "День".

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.