"Регіонал" назвав дисидентів "дебілами, хворими, безмозглими" людьми

Народний депутат від Партії регіонів Василь Грицак образився на членів Гельсінської спілки з прав людини, які визнали його одним із лауреатів щорічної премії "Будяк року".

Цю премію правозахисники вручають людям, що протягом року найбільше спричинилися до порушення прав людини в Україні.

"Мені зателефонували й сказали, що хочуть вручити цю премію. Я сказав, що погоджуюсь тільки за однієї умови – якщо цю премію мені буде вручено в психіатричній лікарні, бо ви всі пацієнти цієї лікарні", – заявив Грицак у коментарі ТВі.

Василь Грицак отримав "Будяка" уже вдруге – цього разу за закон про єдиний державний демографічний реєстр, здобувши перемогу в номінації "За грубе порушення права на особисте життя“.

"Для мене це велике щастя, що група дебілів, хворих людей про мене згадали, - обхамив вибір експертів Грицак. - Безмозглі люди, які не мають жодної клепки, мене пам'ятають – це велика подія в житті".

Нагадаємо, що лауреатами антипремії "Будяк року - 2012", окрім Грицака, стали президент Віктор Янукович, екс-спікер Володимир Литвин, нардеп Віталій Журавський (автор законопроекту про наклеп), а також СБУ, МВС, та ЦВК.

Ніхто з лауреатів на церемонію вручення відзнак не з’явився. Втім, як запевнили організатори, дипломи та "будяки" будуть надіслані їм поштою.

Більше про засновників гельсінського руху в Україні, яких так сміливо обхамив "регіонал", дивіться у розділі "Артефакти"

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.