В США презентували книгу "Брама Європи: історія України". ВІДЕО

У Вашингтоні презентовано книгу професора української історії Гарвардського університету Сергія Плохія "Брама Європи: історія України".

Про це повідомляє Голос Америки.

Автор презентував свою монографію в Інституті Кеннана (заснована в 1970-х установа, яка спеціалізується на дослідженні пострадянського простору).

Революція Гідності та війна України проти агресії РФ породила на Заході інтерес до української історії, зазначає видання. Але чимало американських фахівців в уряді, розвідувальних управліннях та в аналітичних центрах, які опікуються Україною, спеціалізуються на Росії.

"Більшість студентів, якщо вони беруть якісь курси з історії Східної Європи, то це російські курси. І традиція, яка сформована тут в російській історії, сформована російською імміграцією, переважно післявоєнного періоду", - пояснив Плохій, чому він взявся за написання цієї книги.  

Фахівців мало і в американській пресі: "Дуже багато було помилкових оцінок, історичних паралелей, алюзій так далі. Я зрозумів, що прийшов час просто відсунути всі свої інші проекти і зробити цю книжку".

Обкладинка

Книга "Брама Європи" на 400 сторінках охоплює історію України за 2500 років – від Геродота і до анексії Криму.

"Книга - дуже сучасна в плані питань. У ній я написав про політику, геополітику, культурну та етнічну ідентичність, міжнародні відносини і так далі, - підкреслив науковець. - По суті ця книжка намагається відповісти на всі питання, які з’явилися в новинах про події в України за останні 2 роки".

Одне з них: чому відмова від угоди про асоціацію з Європейським Союзом викликала революційну реакцію в Україні?

"Незалежність України завжди була в геополітичному контексті, в якому два полюса – Росія та Європа, - зазначив Плохій. - Європа для українців набагато більше, ніж просто Європа, з її перевагами, проблемами, Євросоюзом чи без Євросоюзу. Це те, що сидить глибоко в історії українців, їхній самоідентифікації як окремої нації".

За словами історика, думка про відсутність в українців власної національної ідентичності має глибоку традицію в російській історіографії. І саме вона спонукала мешканців Москви і Сибіру їхати на Донбас та розв’язувати там війну. 

"Мобілізація на Донбасі і в Росії відбувалася на ідеях величі російського народу. Це стара імперіалістична ідея, яка має ще дореволюційне походження, згідно з якою російська нація – це не лише сьогоднішні росіяни, а також, і українці і білоруси", - зазначив Плохій.    

Це – імперське бачення, говорить історик, згідно з яким лише імперії, держави, які існували у власних кордонах протягом тривалого часу, мають право на історичну легітимність та участь у міжнародних  процесах. Але ж більшість сучасних країн утворилися зовсім по-іншому, чимало з них – на уламках колишніх імперій.

"Кордони сьогоднішніх країн більш-менш базуються на кордонах, які накреслили лінгвісти, етнографи 20-го століття. Так зростали сучасні нації, такі як Німеччина чи Італія. Українська історія - дуже європейська історія".

Українська нація продовжує формуватися і сьогодні. Плохій не бачить нічого дивного в тому, що захищати українську незалежність  на фронт йдуть не лише українці, а і етнічні  росіяни та представники інших національностей.

Сучасна українська ідентичність – політична по своїй суті, вона не базується на етнічній ексклюзивності, пише він у своїй книзі. Саме в багатокультурній та багатоетнічній природі української нації полягає її сила, переконаний історик.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.