АНОНС: У Києві презентують дослідження про доступ до архівів КГБ

До Дня працівників архівних установ 24 грудня історики та юристи розкажуть, як новий Закон про доступ до архівів полегшив користування документами та скільки українців почали шукати інформацію про репресованих родичів.

Експерти оцінили рівень доступу та умови роботи в архівах з раніше таємними документами радянських спецслужб. На прес-конференції презентують результати експертного опитування, представлять інформаційні матеріали та інфографіки, які допоможуть краще зрозуміти Закон про доступ до архівів та користуватися його перевагами.

Також громадськість озвучить рекомендації щодо створення та функціонування Архіву Українського інституту національної пам’яті, куди, згідно з Законом, мають передати історичні документи з-під відання силових органів — СБУ, МВС, Міноборони, Генпрокуратури, Служби зовнішньої розвідки, Прикордонної та Пенітенціарної служб.

Учасники прес-конференції:

  • Андрій Когут, в.о. директора Центру досліджень визвольного руху;
  • Анна Олійник, аналітик Центру досліджень визвольного руху;
  • Ігор Розкладай, юрист Інституту медіа права, керівник групи "Політика національної пам’яті" Реанімаційного пакету реформ.

Нагадаємо, що у 2014 році відновлено вільний доступ до розсекречених у 2008—2010 роках документів колишньої радянської спецслужби — ЧК-НКВД-КГБ, які зберігаються в Архіві СБУ.

Сталий доступ до цих матеріалів повинен бути гарантований кожному на виконання Законів України та Рекомендації № R (2000) 13 Комітету міністрів Ради Європи країнам-членам стосовно європейської політики доступу до архівів, яка як невід’ємну ознаку демократії передбачає обов’язкову можливість дізнатися об’єктивно про елементи своєї історії.

21 травня 2015 р. набув чинності Закон України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", відповідно до якого запроваджується вільний доступ до цих документів у всіх архівах країни та передача їх з-під відомств силових органів до Українського інституту національної пам’яті (ГДА УІНП).

24 грудня, четвер 11.00

Місце: Український кризовий медіацентр, Київ, вул. Хрещатик, 2 (Український дім)

І. Б.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.