Президент обіцяє гроші на Музей Майдану. Коментарі

Під час виступу з нагоди третьої річниці початку Євромайдану президент України Петро Порошенко пообіцяв створити меморіал і музей Революції Гідності на Алеї Героїв Небесної Сотні.

"Меморіал і Музей революції буде саме на Алеї Героїв Небесної сотні. На колишній вулиці Інститутській. Я виступаю ініціатором і першим спонсором створення благодійного фонду зі збору коштів для будівництва музею-меморіалу та проведення міжнародного конкурсу на його найкращий проект", – сказав Петро Порошенко.

"І віддаю розпорядження, щоб [вирішили – ІП] питання виділення цієї земельної ділянки, яке досі не вирішувалося, оскільки нібито є декілька судових рішень щодо передачі її в різні роки різним власникам, у тому числі, й приватним. Я наголошую: якщо потрібне політичне рішення – я його приймаю", – додав Президент України.

Президентська родина під час урочистостей з нагоди Дня Гідності та Свободи у Мистецькому Арсеналі. Фото прес-служби Президента України 

Творці музею підтримують ці ініціативи, але сприймають їх без ентузіазму.

"З одного боку, я можу бути втішений рішенням президента, тому що це справді дуже добре місце, де може бути розташований музей і меморіал присвячений подіям Революції Гідності. Це місце безпосередньо пов’язане з подіями. – повідомив "Історичній правді" Володимир В’ятрович, Голова Українського інституту національної пам’яті – інституції, яка відповідає за створення цього музею.

"Та на жаль, жодним чином не вирішено конкретних проблем, які стоять перед музеєм вже зараз. Музей функціонує з початку цього року, там працює 27 людей, але він не має жодного приміщення. Перспектива, що колись на цьому місці з’явиться якась будівля, звісно надихає, але якщо вже і негайно не буде вирішено питання про розміщення музею та його працівників і експонатів, то я боюся, що він не доживе до того, щоб скористатися тією далекою перспективою", – додав він.

В’ятрович відзначив, що УІНП пропонував Адміністрації Президента надати притулок для музею Майдану  в Українському домі, однак досі не надійшло жодної відповіді.

"Ми будемо звертатися до Кабінету Міністрів, Адміністрації Президента, КМДА, пояснюючи, що перспектива будівлі на Алеї Героїв Небесної Сотні – це добре, але є питання, які треба вирішувати вже і зараз", – пообіцяв урядовець.

Схожі думки висловив і Генеральний директор Національного музею Революції Гідності Ігор Пошивайло:

"Мені здається це маленький крок назустріч. Вирішено питання хай невеликої, але середньострокової перспективи музею. З іншого боку, ця заява не містить конкретики так само, як і указ від 16 жовтня. Тобто: надати фінансування, виділити приміщення, надати земельну ділянку. По Інститутській, чи Алеї Героїв Небесної Сотні, – де саме, який номер?".

За словами Пошивайла, з ділянкою на Інститутській, яку пропонує президент, є чимало проблем. Раніше її передбачали для іншого музею.

"Коли ми на початках вишукували ідеальне місце для нашого музею, ми теж обговорювали проблему цієї ділянки, на яку претендує Національний художній музей. І ця історія довша ніж наша. Зрозуміло, що історичні події надали їй уже іншого значення. І саме тому тут потрібні консультації представників держави, міста й усіх зацікавлених сторін. Це потрібно вирішувати вже сьогодні за великим круглим столом, щоб не вирішувалася доля одного музею за рахунок іншого", – переконаний директор музею.

Порядок денний такого круглого столу не вичерпується лише питаннями території та будівництва музею Майдану. На думку Пошивайла, "Виникнення цього меморіально-музейного комплексу покликане зберегти пам'ять, а з іншого боку, створити платформу для переосмислення історії, для культивування громадських ініціатив, які виникли тут на Майдані. На історії Майдану можна вибудувати ідентичність міста так само, як музей Варшавського повстання допоміг варшав’янам визначитися з ідентичністю свого міста".

Дивіться також:

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

Майдан.Початок. Спогади учасників Революції Гідності

Майдан. Радикалізація протесту 

Майдан: Кривава розв’язка. Події Революції Гідності у свідченнях учасників

Митці на барикадах: Розпач і Гнів на Михайлівській

Більше публікацій за темою Майдан

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.