Київрада дала назви восьми новим вулицям столиці. СПИСОК

У Подільському районі Києва з'явилися 8 нових вулиць.

Відповдіне рішення депутати ухвалили 8 лютого на пленарному засіданні Київської міської ради (63 голоси "за"). Про це повідомляється на офіційному сайті Київради.

Відтак на мапі Києва з'являться: 

вулиця Всеволода Змієнка - генерал-хорунжого Армії УНР, одного із організаторів оборони м. Замостя в серпні 1920 року від Червоної армії (від вулиці Північно-Сирецької до проспекту Правди);

вулиця Олександра Олеся - видатного українського письменника (від вулиці Газопровідної до вулиці Данченка Сергія);

вулиця Генерала Грекова - генерал-хорунжого Армії УНР, військового міністра УНР, Начального вождя Галицької армії в 1919 році(від вулиці Газопровідної, вулиці Синьоозерної до вулиці Данченка Сергія);

вулиця Квітникарська (від вулиці Проектної 12922 (Северина Наливайка)  до вулиці Проектної 12920 (Родини Крістерів), вулиці Полкової);

вулиця Родини Крістерів - німецької родини, яка займалася садівництвом у Києві (від вулиці Північно-Сирецької до проспекту Правди);

вулиця Северина Наливайка  - ватажка козацького повстання 1594-1596 років у Речі Посполитій (від вулиці Сирецько-Садової до Проспекту Правди);

вулиця Гаванська (від вулиці Електриків до Набережно-Рибальської дороги);

вулиця Зарубинецька (від вулиці Електриків до Набережно-Рибальської дороги).

Громадське обговорення відповідних назв проходило з 1 червня до 1 серпня 2017 року на порталі КМДА.

Нагадаємо, Київська міська рада на своєму засіданні перейменувала станцію "Петрівка" столичного метрополітену на "Почайну".

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.