У Здолбунові впорядкували могилу полковника Армії УНР. ФОТО

На міському кладовищі Здолбунова Рівненської області волонтери впорядкували могилу полковника Армії УНР Бориса Магеровського (1885–1926).

Роботи виконані майстром благодійного фонду "Героїка" Олегом Собченком за активної участі місцевих волонтерів, повідомляє сторінка фонду у "Фейсбуці".

Могилу віднайшли завдяки опитуванню старожилів, яке здійснював впродовж 2012-2013 років Здолбунівським районним історико-краєзнавчим музеєм та завдячуючи архівній роботі "Героїки". Точну дату смерті полковника вдалось встановити завдяки пані Наталії Сьомчик.

 Олег Собченко разом із своєю роботою

Локалізувати могилу полковника допоміг і детальний опис довколишніх поховань (здійснений директором Здолбунівського музею Олегом Тищенком), який порівнювали із записами метричної книги парафіяльного цвинтаря.

Результати дослідження підтвердили зібрані раніше свідчення, адже поряд з могилою Магеровського були поховані його "сусіди" по метричній книзі. Наприклад, могила чешки Анешки Крафтової знаходиться поряд з могилою Магеровського. Чеська селянка з Борщівців Рівненського повіту Анісія Крафт (вдова) була похована поряд з полковником на третій день після його похоронів (17.08.1926).

 

Відтак впорядкована могила полковника Армії УНР Бориса Магеровського стала унікальною матеріальною пам’яткою доби Перших Визвольних змагань, яку можна порівняти хіба з рівненськими могилами командарма Василя Тютюнника та полковника Костя Вротновського-Сивошапки (пам’ятник на могилі полковника встановила теж "Героїка").

Територія довкола могили Бориса Магеровського вже найближчим часом буде впорядкована стараннями пана Юрія Шадого. 

ДОВІДКА:

Борис Магеровський (1885–1926). Народився в Полтаві. У 1918 році командував 5-м полком 2-ї Української дивізії синьожупанників. З 1919 року — на командних посадах у 7-му Синьому полку 3-ї Залізної дивізії. Дістав поранення в боях, перехворів на тиф. З 1920 року — курінний командир у 7-й бригаді 3-ї Залізної дивізії. Полковник Армії УНР.

Нагадаємо, в Польщі місцеві українці вшанували козаків Армії УНР, похованих на українських віськових кладовищах.

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.