Іспанського диктатора Франко винесуть із пантеону

Влада Іспанії ухвалила указ про перепоховання диктатора Франсіско Франко. Останки каудильйо ("вождя") винесуть із пантеону в Долині полеглих і передадуть його родичам, заявила віце-прем'єр Іспанії Кармен Кальво.

24 серпня Рада Міністрів Іспанії ухвалила декрет про перепоховання останків диктатора Франсіско Франко (1892–1975), повідомляє "Гордон" з посиланням на іспанське видання El Pais.

Його родичам дають 15 днів на добровільну ексгумацію. Якщо вони відмовляться від неї, декрет буде передано на затвердження парламенту. У разі позитивного рішення парламентарів рідним каудільйо дадуть іще 10 днів на визначення нового місця поховання.

Після закінчення цього строку уряд сам вирішить, де відбудеться перепоховання, сказала віце-прем'єр Кармен Кальво. За її словами, могила Франко в Пантеоні полеглих у Мадриді символізує відсутність поваги держави до жертв його режиму.

У червні, невдовзі після призначення, прем'єр Іспанії Педро Санчес заявив, що перепоховання Франко неминуче. Родичі диктатора заперечували проти ексгумації.

Генералісимум Франсіско Франко – один із організаторів військового перевороту 1936 року, який призвів до громадянської війни між республіканцями і націоналістами. Очоливши антиреспубліканські сили після перемоги у війні, він здобув повний контроль над країною, встановивши правий авторитарний режим, відомий як Франкістська Іспанія.

У період Другої світової війни франкістська Іспанія тримала нейтралітет (за винятком відправки однієї "Блакитної дивізії" на Східний фронт). Після війни Франко надав притулок багатьом нацистським злочинцям-утікачам. З 1950-х років економічні реформи, ініційовані урядом Франко призвели до іспанського "економічного дива". Репресії проти політичних супротивників режиму Франко тривали до самої його смерті у 1975 році.

Читайте також:

Демократизація назв вулиць: закономірність чи перегони ідеологій? Ситуація в Іспанії

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.