Вийшов ролик до 100-річчя Першого Всеукраїнського православного церковного собору. ВІДЕО

Український інститут національної пам’яті презентує ролик до 100-річчя Першого Всеукраїнського православного церковного собору.

Про це повідомляється на сайті інституту.

 

"З кінця XVII століття поряд із наполегливими спробами підпорядкувати Україну політично Росія протягом двох століть жорстко контролювала і місцеве релігійне життя.

Лише на початку XX століття, з падінням самодержавства і потужними процесами національного відродження, що охопили Україну, з'явилися реальні перспективи відродження Української автокефальної (тобто незалежної) православної церкви", - нагадали в УІНП.

Там зазначили, що на початку грудня 1917 року була створена Всеукраїнська православна церковна рада, і патріотичне духівництво почало рух за українізацію парафій, відстоюючи право проведення богослужінь рідною мовою. Кульмінацією цих процесів став I Всеукраїнський православний церковний собор, який відбувся 14–30 жовтня 1921 року в Софійському соборі Києва. Участь у ньому взяли 402 делегати від священників та мирян.

Водночас зауважили, що Російська церква саботувала собор. А оскільки на той час усі єпископи були росіянами, було вирішено висвятити українських єпископів за традицією Александрійської церкви, яка існувала до 250 року, – рукопокладанням усіх присутніх.

Саме за цим чином 23 жовтня 1921 року відбулося висвячення протоієрея Василя Липківського на митрополита Київського і всієї України Української автокефальної православної церкви. У літургії в Софійському соборі взяли участь 30 священників і 12 дияконів.

Таким чином вперше у XX столітті було покладено край домінуванню Російської церкви в Україні та розпочалася нова сторінка в історії українського православ'я.

"Не нову церкву для нашого народу ми утворюємо – ми відновлюємо ту рідну нашу церкву, за яку предки наші страждали, за яку життя своє покладали, могилами матір-Україну покривали", – наголошував тоді Василь Липківський.

"На жаль, через більшовицькі репресії ця історія відновлення виявилася короткою і драматичною, але недаремною. Нагадуємо про неї за допомогою нового ролика з циклу "Події епохи", - повідомили в УІНП.

Як зазначається, у ролику використані кадри з історичної хроніки. Виробництво: студія "Диваки Продакшн".

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.