Спецпроект

1989: самотній юнак зупиняє танкову колону в Пекіні. ВІДЕО

Про долю цього хлопчини з площі Тяньаньмень теж невідомо. Можливо, він досі живе в Китаї. І щодня користується цензурованим інтернетом, навіть не підозрюючи про свою світову славу.

4 червня 1989 року китайська армія і силовики ліквідували в центрі Пекіна табір громадян, які вимагали від уряду Китайської народної республіки реформ.

Змін тоді хотіли в усьому "соціалістичному" блоку - від оксамитового варіанту у Чехії до кривавого фіналу диктатури в Румунії. Часто це бажання було діаметрально протилежним - на пекінській площі Тяньаньмень зібралися і студенти, які виступали за подальшу лібералізацію, і робітники, які замість змін хотіли стабільності.

Внаслідок сутичок між демонстрантами і військовими загинуло - за офіційними даними китайської влади - 242 людини. Різні джерела стверджують про інших убитих і закатованих в наступні дні - від 300 до 7000 людей, але ці дані непідтверджені.

Наступного ранку колона бронетехніки поверталася з Тяньаньмень, коли раптом їй навперейми виступив юнак із господарськими сумками в руках. Він рухався зі сторони в сторону, заступаючи танкам шлях, а потім виліз на головну машину і почав щось говорити в оглядову щілину. Коли танк спробував рушити вперед, юнак знову заступив колоні дорогу.

Так тривало ще кілька секунд, поки його забрали невідомі - чи то інші учасники протестів, чи то співробітники спецслужб.

Невідомого у цій зворушливій історії з ефектним візуальним рядом - багато. Досі неясно, що саме юнак вимагав від танкістів Народно-визвольної армії Китаю. Досі невідоме його справжнє ім'я.

Його вчинок став іконою трагічної розв'язки на Тяньаньмень (а журнал "Тайм" назвав Невідомого Повстанця одним із 100 найвпливовіших людей XX сторіччя), але в самому Китаї він... невідомий. Відео і фото його поєдинку з танковою колоною в китайському інтернеті блокуються - і цю статтю в КНР теж прочитають без відео.

Цілком можливо, що Невідомий Повстанець разом із своїми колегами сприяв "соціалістично-капіталістичним" реформам, проведених владою КНР у 1990-их. Однак сучасні студенти Пекінського університету (головного осередку протестів 1989 року), які насолоджуються плодами цих реформ, нічого не знають про події ранку 5 червня - ось цікаве відео на цю тему.

Про долю юнака теж невідомо. Хтось каже, що його розстріляли. Хтось - що посадили в тюрму. Найцікавіша версія: він досі живе собі в Китаї. Можливо, щодня користується інтернетом, навіть не підозрюючи про свою світову славу. 

Дивіться також: "1973: День студента в Афінах - танк переїздить через демонстранта"

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.