Спецпроект

1984: Дідусь Панас розповідає казочку про їжачка. Без "х..ні"

Вважається, що саме він вперше матюкнувся у прямому ефірі українського телебачення. При цьому не існує жодного доказу, що фраза "Отака х...ня, малята!" справді звучала.

Цього діда знали всі діти, які дивилися вечірню казку на ТБ часів УРСР. Комусь його поява в телевізорі не подобалася (бо не буде мультика), інші фанатіли і писали Дідусю Панасу листи.

Однак він увійшов у народну пам'ять не тільки як популярний телеведучий. Вважається, що саме він вперше матюкнувся у прямому ефірі українського телебачення.

Вислів "Отака х..ня, малята" став мемом - що в інтернеті, що в реалі. Не існує жодного доказу, що така фраза справді звучала - колеги Петра Весклярова з УТ плутаються в показах, а запису досі не знайдено.

При цьому десятки людей переконані, що чули її з екрану на власні вуха. Це вже справжня "міська легенда", в масштабах колишнього СРСР. І розгадка її таємниці ховається у лукавих очах Дідуся Панаса.

Діду Панасу - 100 років. І досі нема навіть меморіальної дошки

"Басні дідуся Панаса, не було ніяких слонів! - Інтєрєсно у вас получаєтся: слонів не було, а дідусь Панас, значить, був?" - герої Леся Подерв'янського намагаються розшифрувати Дідів міф навіть у пост-апокаліптичному світі ядерної катастрофи.

Стати героєм фольклору - вища відзнака популярності. Народна любов не обирає для своєї пам'яті кого попало. Матюкнутися у прямому ефірі міг собі дозволити (незалежно від того, чи справді це було) тільки той, хто збирав біля телевізорів найбільшу аудиторію. Той, кого любили і дивилися.

Це відео - чи не єдине, що збереглося від щоп'ятничних живих ефірів Петра Весклярова. На ньому немає матюків. Це просто казка про кмітливого Їжачка й хамовитого Зайця, геть позбавленого аналітичних здібностей.

1984 рік - останній перед приходом Горбачова - апогей епохи застою. Але навіть у цей маразматичний час Дідусь Панас розповідав людяні казки. Тому не так важливо, матюкався він насправді чи ні.

Інше відео з 1984 року:

Орвеллівська реклама першого Macintosh від Apple

Добрий лікар Тягнибок - медик збірної СРСР з боксу

Перша людина, яка стала живим супутником Землі

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?

Українці в Єгипті

Весною 1920 року до Єгипту прибуло біля 4500 біженців з колишньої російської імперії. Три чверті з-поміж них були українцями або «малоросами» українського походження. Усіх поселено у пустельний наметовий табір в Тель-ель-Кебірі (залізнична станція між Каїром і Суецьким каналом)

Гомельська офіцерська сотня: союзник чи ворог української держави?

1 березня 1918 року Гомель зайняли німецькі війська відповідно до Берестейського договору, а через кілька днів він був переданий разом з повітом до Української Народної Республіки. За тиждень до вступу німців Гомельський революційний комітет та Поліський комітет РКП(б) терміново евакуювались на схід.

Бандера і спорт: вболівав за «Мюнхен-1860», грав у баскетбол, обожнював лижі

Про життя Степана Бандери відомо чимало – що про український період і діяльність тут, що про польське та німецьке ув’язнення та життя в еміграції. Одна з частин біографії провідника, яка не має належного дослідження й бодай однієї цільної статті, – зацікавлення Бандерою спортом. Більшість історій вже обросла легендами та міфами. Що не дивно, коли мова йде про таку постать.