Брак цивільної відваги

У Києві створено громадський комітет "Примирення між народами", який оприлюднив заяву про "Українсько-польське примирення". Комітет не стільки хоче розв’язати конкретну українсько-польську проблему, як закриває очі на реальність, зокрема події у Польщі, де агресивна риторика окремих польських чинників щодо України і українців не витримує жодної критики.

У Києві створено громадський комітет "Примирення між народами", який оприлюднив заяву про "Українсько-польське примирення".

Документ підписали низка громадських діячів, а також Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, Високопреосвященніший Симеон, митрополит Вінницький і Барський УПЦ та Емеритований Верховний Архиєпископ УГКЦ Кардинал Любомир Гузар.

Повний текст Заяви читайте за посиланням: "Ми мусимо визнати прогрішення наших предків"

Це один з небагатьох документів, де стоять підписи лідерів трьох українських церков Київської Традиції, що свідчить про актуальність питання, яке у ньому підняте.

У заяві, зокрема, наголошується на важливості українсько-польського примирення та взаємного прощення. Правда, чомусь не конкретизується історичний і політичний контексти, які спонукали до створення громадського комітету та оприлюднення заяви. А саме підготовка та відзначення в Україні і Польщі 70-тої річниці "Волинської трагедії".

Принаймні, обережне "згадування" у тексті про трагедію, що "сталася на Волині сімдесят років тому", аж ніяк не кореспондується із інформаційною кампанією про "Волинську різанину", яка у ці дні відбувається у деяких польських ЗМІ.

Власне це, з одного боку, й насторожує, оскільки складається враження, що громадський комітет не стільки хоче розв’язати конкретну українсько-польську проблему, як закриває очі на реальність, зокрема події у Польщі, де агресивна риторика окремих польських чинників щодо України і українців не витримує жодної критики.

Закривати на це очі – насправді ховати голову в пісок. А це ніколи не доводило до добра.

З другого боку, у заяві бракує головного: української позиції з приводу подій на Волині у 1943 році.

Українська позиція не обов’язково має наслідувати риторику польських "кресових організацій", які зациклилися на "етнічних чистках", "злочинах ОУН і УПА" та інших міфах. Але вона обов’язково має віддзеркалювати історичну правду і національну справедливість.

Чому представники українських церков та громадські діячі не мають, як писала Олена Теліга, "цивільної відваги" сказати, що будь-які антиукраїнські акції, які відбуваються в Польщі, вигідні передусім тим силам, які не зацікавлені у справжньому українсько-польському примиренні та зміцненні державності України і Польщі?

Невже примирення неможливе без констатації об’єктивного історичного факту: ОУН і УПА боролися проти усіх окупантів з однією метою – відновити Українську державу. Боролися в тому числі, й проти окупаційної Армії Крайової, що діяла на Волині.

Якщо цього не сказати, це значить лицемірити, оскільки в іншій ситуації вже не один раз висловлювалося захоплення героїчною боротьбою ОУН і УПА.

Зрештою, війна за свою державу є священною. Поляки, можливо, як ніхто інший це розуміють.

А ми?

Було б не зле закликати польських державних і громадських діячів не втручатися у внутрішні справи України, зокрема утриматися від оцінок ОУН і УПА. Адже нам вистачає мудрості не давати сьогодні оцінку Армії Крайовій. Ми ж усвідомлюємо наскільки важливо не допускати паплюження пам’яті героїв.

Такими для нас є бійці ОУН і УПА. Для поляків, очевидно, – вояки АК.

Як бачимо, український "перелік" вимог не великий, але важливий. Він обов’язково має бути присутній, якщо поважаємо себе і по-справжньому вболіваємо за українсько-польське примирення.

Заява громадського комітету "Примирення між народами" закінчується євангельською істиною: "Як хочете, щоб вам люди чинили, так і ви чиніть з ними" (Євангеліє від Луки 6:31).

Чи я порушив цю заповідь?

Богдан Червак, голова ОУН, для УП

Дивіться також:

Волинська трагедія. Янукович і пастка для історичної пам'яті

Події на Волині і пам'ять про них. Про політику в історичній дискусії

Ігор Ільюшин про пошук між "двома правдами" подій на Волині у 1940-х

Володимир В'ятрович: "Волинська трагедія - частина польсько-української війни"

Андрій Портнов про український "комплекс жертви із чистим сумлінням"

Жити як добрі сусіди. Про людей, котрі примиряли Україну і Польщу

Всі матеріали на тему "Волинська трагедія"

Юрій Юзич: Пластуни віднайшли у Відні могилу начштабу корпусів УГА Фердинада Льонера

Хто такий Фердинад Льонер (Ferdinand Lohner)? Уродженець Сараєво, австрійський німець. Випускник віденської академії генштабу 1914 року. Відзначений кількома хрестами за хоробрість на італійському фронті. Добровольцем вступив до УГА.

Наталка Діденко: Тролейбус номер 15. Зупинка «Вулиця Івана Кудрі». П`ята зупинка

Боєнська вулиця, сповнена тваринного жаху в прямому сенсі, Іван Кудря, за яким тягнеться шлейф крові та нищення, трагедії Жовтневого палацу та Хмарочоса Гінзбурга, а тепер готелю `Україна`, які стоять практично поруч, дивляться один на одного – усі ці місця та імена якось фантастично сплелися драматичними нитками нашої історії.

Наталка Діденко: Тролейбус номер 15. Печерський міст. Четверта зупинка

В районі зупинок Печерського мосту закінчувалася домашня атмосфера і розбігалися дороги на всі ділові боки великого міста. Спортивні штани пенсіонерів, "тягнучки", халати домогосподарок у дрібні квіточки, немите волосся, тапочки, авоськи, ненафарбовані червоним губи, старі куртки, в яких ходили по гриби, сюди не доходили.
Якщо ти вже доїжджав до Печерського мосту, то одягнений був по-міському, відповідно тодішній моді або міським стильним тенденціям. Цей згусток транспортних зупинок з назвою "Печерський міст" був перепусткою у велике місто

Сергій Стуканов: Спекуляції, маніпуляції і моралізаторство Путіна

Прочитав статтю Путіна щодо Другої світової. Треба визнати, талановита пропаганда. Й виглядає доволі стрункою для тих, хто не сильно орієнтується в історії