«Політика непам’яті» на комісії нацменшин

На комісію національних та етнічних меншин, котра займалася питанням вандалізму проти українських пам’ятників, вчергове прийшов депутат націоналістів Ґжеґож Браун. На засідання він привів перемиського депутата Анджея Запаловського та колишнього редактора Kresy.pl – Марціна Скальського. Знаменно, що засідання відбулося в річницю злочину проти українців у Сагрині.

 

"Історична правда" публікує цей матеріал із люб'язного дозволу автора та видання "Наше Слово".

У вівторок, 10 березня, комісія національних та етнічних меншин польського Сейму займалася ситуацією українських пам'ятників у Польщі. План роботи передбачав, зокрема, розгляд інформації Міністра культури та національної спадщини про становище та проблеми кладовищ і місць вшанування пам'яті української меншини у Польщі; розгляд інформації міністрів внутрішніх справ та адміністрації і юстиції про акти вандалізму, пов'язані з цими місцями. Свій погляд на справу представило також Об'єднання українців у Польщі.

На засіданні були також представники Державної прокуратури, Бюро превенції і Кримінального бюро Головної комендатури поліції.



Місця "конфліктної" пам'яті

Представник Міністерства внутрішніх справ і адміністрації Анджей Сосновський та Роберт Круль з Державної прокуратури зосередилися на представленні статистик.

Перший "категорично засудив усі випадки вандалізму", водночас вказав, що "більшість об'єктів має нелегальний характер".

Представник прокуратури вказав, що зараз у прокуратурі є два кримінальні провадження – перше стосується сплюндрованої могили в жовтні минулого року в Пикуличах, а друге зневага місця спочинку у Фредрополі навесні 2019. Щоправда, представник прокуратури сказав, що могила стосується "померлих громадян України".

Сплюндрована могила у Пикуличах
Сплюндрована могила у Пикуличах

Широко справу представив держсекретар Міністерства культури Ярослав Селлін, котрий прийшов у супроводі представника міністерства директора, Пйотра Шпановського.

Селлін згадав про двосторонню умову Польщі з урядом України з березня 1994 р., згідно з якою захистові підлягають ті пам'ятники, котрі були вписані до відповідного реєстру місцевими воєводами.

"Оцінюється, що об'єктів української пам'яті найбільше є на Підкарпатті, там їх 80. Проте воєвода вніс у реєстр, тобто охороняє на основі закону про могили і військові цвинтарі, лише 6, я їх перерахую: це військовий цвинтар у Пикуличах, військовий цвинтар у Ланьцуті, а також колективні поховання у Павлокомі, Добчі, Красній і Плазові", – наголосив Селлін.

Те саме – на Люблинщині: загалом, за оцінкою держсекретаря, у воєводстві є 16 місць української пам'яті, проте воєвода вніс під охорону лише 7: у Бересті, Князях, Вербиці, Верховинах, Сосновиці, Молодятичах і Сагрині.

"Інші об'єкти є нелегальними", – сказав Селлін, після чого поправився: "тобто їх немає в реєстрі".

Окрім пам'ятників місцевих українських, Селлін згадав також про військові поховання "петлюрівців" і червоноармійців в інших воєводствах Польщі.

"Багато дискусій і напруження є навколо пам'ятника на горі Монастир, – згадав Селлін, – акт вандалізму щодо цього пам'ятника мав місце у 2015 році, а останній відбувся в січні 2020 року.

Підкарпатський воєвода відмовився вписати цей пам'ятник до реєстру військових могил, що означало б автоматичну опіку у зв'язку з негативною оцінкою ряшівського відділу Інституту національної пам'яті.

У січні воєвода звернувся до директора відділу з проханням підтвердити особи та обставини загибелі похованих там людей – додав він, вказуючи, що воєвода минулого місяця також звернувся до центрального відділу ІНП з проханням провести ексгумації в Монастирі, "щоб розвіяти всі сумніви".

Невідомі вкинули таблицю з пам'ятника на горі Монастир та рушникики у яму
Невідомі вкинули таблицю з пам'ятника на горі Монастир та рушникики у яму
ФОТО НАДАНЕ ОБ'ЄДНАННЯМ УКРАЇНЦІВ У ПОЛЬЩІ

Для ІНП ці сумніви виявились обґрунтованими, а воєвода вказав, що впише пам'ятник до реєстру за двох умови: встановлення кількості та осіб похованих у цій могилі, а також з'ясування, чи ці особи не брали участі у "злочинних діях" перед смертю і битвою з НКВД.

Іншими місцями "конфліктної" пам'яті, як висловився Селлін, – є Радруж і Верхрата, він також згадав про розбір пам'ятника у Грушовичах. У Терках, як додав держсекретар, – триває пошук та ексгумації польських громадян української національності, що загинули в липні 1946 року. Занепокоєння з'явилося після початку будівництва на місці цього поховання.



ОУП: це системна проблемна

Своє бачення проблеми представило Об'єднання українців у Польщі (ОУП). Є приклади, котрі підтверджують, що нищення українських пам'ятників було організованою, скоординованою операцією, котра підтримувалася особою, що була резидентом Росії – наголосив у своєму слові голова ОУП, Петро Тима.

"Ця людина пов'язана з середовищами, що займаються дестабілізацією, стоять за знищеннями польського гробу в Гуті-Пеняцькій", – підкреслив Тима.

Він вказав на неточності у доповіді Ярослава Селліна, зокрема невнесення пам'ятника в Монастирі до відповідного реєстру пам'ятника.

"Питання Монастиря увиразнює проблему не зовсім справної державної машини, що займаються встановленням пам'ятників – наголосив Тима. – Закиди, що представляються [щодо цього місця пам'яті], є припущеннями. Справа Монастиря тягнеться від 2015 року і весь час повертається через дії вандалів".

Пам'ятник полеглим воякам УПА на горі Монастир
Пам'ятник полеглим воякам УПА на горі Монастир

Вказуючи на інші місця української пам'яті в Польщі, Тима вказав на монумент у Вербиці, де колишні мешканці села вшанувала мешканців усього села. Як вказав Тима, у польській публічній дискусії експонується приналежність українців до УПА – але немає дій, що вказують на вшанування українців, котрі брали участь у інших формуваннях, зокрема їхній внесок у вересневій кампанії польської армії 1939 року.

"Якщо ми говоримо про заборону проведення пошукових робіт українською стороною, то перед цим була нота МЗС України, нота посольства України, заяви українських організацій у Польщі в справі знищення окремих об'єктів. Натомість реакція [польської держави] почалася тільки після заборони ексгумацій на території України", – вказав Тима.

Він переконаний, що дій проти українських пам'ятників у Польщі спрямовані не лише проти української спільноти в Польщі – вони також були вчинені проти польської держави.

Описуючи ці епізоди як частину "гібридної війни", Тима підкреслив, що нищення цих пам'ятників представляється в інформаційному просторі як "провокація української меншини чи СБУ".

Голова ОУП також підкреслив: держава не розпочала діалогу з українською спільнотою, і – що, як показує рапорт Верховної контрольної палати (NIK) – багато українських пам'ятників на Люблинщині і Підкарпатті не внесено у відповідні реєстри.

Це, на думку Тими, суперечить європейським стандартам гарантії прав національних меншин згідно з рамковою конвенцією Ради Європи.

"У Польщі багато говориться про політику пам'яті, – завершив свій виступ Тима. – Я хотів би сформулювати тезу, що в питанні вшанування польських громадян української національності на території воєводств південно-східної Польщі реалізується політика непам'яті.

Утворення так званих "нелегальних" пам'ятників було наслідком громадських настроїв, ворожості щодо відмінного опису історичних подій і того, що нащадків учасників тих подій часто вже немає на території згаданих воєводств", – підкреслив він.

Петро Тима
Петро Тима


Чи буде дезидерат комісії?

У дискусії, після представлення інформацій уряду і національної меншини, порушено великий спектр тем, котрий не завжди відповідав тематиці зустрічі комісії.

"Якщо йдеться про об'єкт у Монастирі, ми схильні вважати, що це пам'ятник легальний, проте який не знаходиться у відповідному реєстрі, – відповів на сумніви Тими Ярослав Селлін. – Ми прагнемо, щоб він там опинився і підлягав відповідній охороні".

Він додав, що реагує на нищення українських пам'ятників у Польщі, а такою реакцією є обіжник до воєвод, після якого Селлін "очікує реакції воєвод".

Селлін відреагував на закид Тими щоло "політики непам'яті": "Я хотів би, щоб це змінилося, хотів би, щоб ви подавали заявки на встановлення пам'ятників, ми повинні знати, що саме ви хочете вшановувати і скільки це має коштувати".

"Це не українські пам'ятники, це пам'ятники злочинних організацій – додав депутат націоналістів Ґжеґож Браун, котрий не є членом комісії, проте вкотре на ній з'явився.

До української меншини він звернувся: "Я поляк латинської цивілізації, недорізаний, недобитий, коротше кажучи, нас тут не багато". Браун кілька разів брав слово в дискусії, проте голова комісії Ванда Новіцька виключила йому мікрофон, коли він почав персональні атаки на Яцека Куроня, дружина котрого Данута була присутня на засіданні. Голова комісії при цьому наголосила, що заявами депутата Брауна "має зайнятися комісія етики".

Браун привів на засідання перемиського депутата Анджея Запаловського та колишнього редактора порталу Kresy.pl Марціна Скальського – останній намагався представити цитату Данути Куронь у перекрученому світлі і йому теж голова комісії виключила мікрофон.

Депутатка Аґнєшка Ґурська (ПіС) закинула ОУП "однобокість" і нагадала Тимі 1943 рік, коли "українські націоналісти розпочали етнічні чистки на Волині".

Ґжеґож Браун
Ґжеґож Браун

"Я вражена частиною закидів, що прозвучали тут в сторону Об'єднання українців у Польщі, – казала під час дискусії Іза ХруслінськаМи багато разів порушували справу [нищення українських пам'ятників] у відкритих листах, ми провели різні акції у багатьох місцях знищення.

Ми почуваємося справжніми патріотами, пане Браун, проте наш патріотизм включає в себе національні меншини".

Вона додала, що не може сприйняти того, що говорять про українські пам'ятники в Польщі Браун і Запаловський. "Якщо ми належимо до європейської цивілізації, ми не маємо права нищити могил", – підкреслила Хруслінська.

"Я би дуже хотіла, щоб на основі цієї зустрічі був створений дезидерат комісії, – наголосила Данута Куронь. – Брак рішення цієї справи деморалізує, це нищить нашу молодь, ми не можемо занедбати цю тему, і я хочу, щоб ми цю справу в цій каденції ми вирішили.

Ця комісії повинна видати посил, що категорично засуджує вандалізм проти пам'ятників у Польщі – польська держава повинна захищати цю пам'ять".

Олександр Стець з Перемишля нагадав про соту річниці Варшавської битви і про інтернування представників УНР у Польщі.

"Міністр Селлін перерахував цвинтарі цих людей у Польщі, проте не згадав про їхній дуже різний стан. Цвинтарі у Стшалкові, Вадовицях, у Дубинах біля Гайнівки – у катастрофічному вигляді. І тут підвела польська і українські держави" – додав Стець.

Він також прокоментував висловлювання Тими про "політику непам'яті".

"Я би тут говорив про політику "обмеження пам'яті". Була акція польських і українських скаутів "Полум'я братерства", і вона не дійшла до публічної думки".

Європарламентарій Кароль Карський (ПіС) вказав, що варто припинити поєднувати справи поляків за кордоном і національних меншин Польщі.

"Не можна погодитися з тим, що польських громадян української, німецької чи литовської національності роблять заручниками поляків в інших країнах. Це польські громадяни! Ми повинні дбати про наших громадян, це була б перемога тих, хто обмежує поляків за кордоном", – наголосив він.

Після його висловлювання пролунали аплодисменти.

Наталка Діденко: Тролейбус номер 15. Зупинка Долиногірська

У тролейбусі тобі безпечно й затишно. У тролейбусі – повне відчуття захищеності, бо з тобою завжди оця його впевненість подорожі за прогнозованим маршрутом, там спокійно, він плавно рухається, без сюрпризів, вихилянь та смикання. Тролейбус – як благородний олень, що своїми електричними рогами впирається у високе небо.

Олег Богуславський: DIASPORIANA врятована. Слова подяки

Найбільша електронна бібліотека світової україніки DIASPORIANA зібрала необхідні кошти для існування. Зібрали за 5 годин. 1 червня після публікації "Електронна бібліотека DIASPORIANA припиняє роботу" у соціальних мережах почалася хвиля збірки. "Історична правда" публікує колонку куратора цього проекту.

Устина Стефанчук: Українські люди в московській церкві Канади

На знимках у красивих вишитих строях ранні українські еміґранти до Канади. Ці конкретні люди зі знимок парафіяни рускої православної церкви в маленькому містечку Смокі Лейк в Альберті. Історія релігійного життя ранніх переселенців була не якраз безхмарною. Що мається на увазі, як так сталося, спитаєте ви. Ну, та просто, дуже по-нашому.

Сергій Волянюк: Повстанець з Херсонщини, що ліквідував польського генерала

За участь у засідці на заступника міністра оборони Польщі, генерала зброї Кароля Свєрчевського на Лемківщині хорунжий Іван Захаренко – “Грань” із Херсонщини – чотовий в сотні УПА “Ударник-5” легендарного командира Степана Стебельського – “Хріна” був відзначений УГВР Золотим Хрестом бойової заслуги І кл.