Спецпроект

8 Березня - День... перемоги

Первісна мета Міжнародного жіночого дня - боротьба за права - потонула в Україні у морі квітів. 8 березня чоловіки звично повторять жінкам чудові слова, які наступного ж дня забудуть на ще один рік. І це лицемірство називають у нас жіночим святом...

Первісна мета Міжнародного жіночого дня - боротьба за права - потонула в Україні у морі квітів. 8 березня чоловіки звично повторять жінкам чудові слова, які наступного ж дня забудуть на ще один рік. І це лицемірство називають у нас жіночим святом...

На Заході навіть джентльмени не дарують 8 березня квіти жінкам, а "лише" вимагають на спільних із ними на демонстраціях не дискримінувати тендітню стать, яка й без цього незрівняно привілейованіша у них, аніж у нас.

Голова Чернівецького відділу Союзу українок Олександра Попелюк скаржилася з цього приводу одразу в двох газетах - "Україні молодій" і "Часі": "Закордонні пані, у яких наймичкують наші жінки, сміються з нашого жіночого дня, що, мовляв, надто мало один тільки день на цілий рік. У цих поважних пань жіночих днів значно більше - 360".

Тобто лицемірною скнарістю там вважають якраз радянську традицію відкуповуватися дарами волхвів та данайців від жінок, а не дбати повсякчас, аби ті не мали потреби у тій одноразовій (відтак - нещирій) "великодушності".

Тим паче, що чоловіки, повертаючи своїми подарунками жінкам "заборгованість" за 23 лютого - День захисників Вітчизни, ще й вимінюють за них "індульгенцію" - пиятику 8 березня "винятково за здоров'я дам".

 Святковий стікер від анархістської ініціативи Tigra Nigra. Джерело: zaraz.org

А, може, у нас жінок ощасливлюють раз на рік не тому, що живемо ще не так заможньо, як на Заході, а якраз навпаки - живемо ще не так заможно, як на Заході, тому, що у нас більшість чоловіків ощасливлюють жінок раз на рік?..

Адже щедріші на Заході, аніж у нас, заробітки жінок, яких частіше допускають там у тому числі до керівних посад, не лише поповнюють сімейні бюджети, а й прискорюють кругообіг гроші-товар-гроші.

Заклик укласти Європейський пакт про рівні права жінок і чоловіків у працевлаштуванні й соціальному захисті підписали уряди уже шести країн ЄС. Та й у решті з них не ризикнуть дратувати ніжну половину електорату.

Образ ідеальної домогосподарки в СРСР

А, може, і нам пора прислухатися з цього приводу до поради "Дивись у корінь!", під якою її автори - чотири кузени-росіяни - підписалися колективним псевдонімом Козьма Прутков?

Адже в Міжнародного жіночого дня, ініційованого 1910 року на міжнародній конференції соціалісток німецькою соціал-демократкою (згодом - комуністкою) Кларою Цеткін, була зовсім інша первісна роль, аніж та, яку він виконує у нас ще з часів СРСР.

І роль цю Цеткін сформулювала у повній назві "червоної дати календаря" - День міжнародної солідарності жінок у боротьбі за економічне, політичне й соціальне рівноправ'я. А 1977 року ООН трохи перейменувала його на День із захисту прав жінок і міжнародного миру.

 

Та хіба жінки мають у нас такі ж права, як і чоловіки? Адже кого більше реєструють на біржах праці, однак не приймають на роботу, заощаджуючи на декретних відпустках?..

Відтак 8 березня чесніше було б не "замилювати" їм очі, а перевіряти дотримання закону "Про забезпечення рівності прав жінок і чоловіків", чинного у нас із 1 січня 2006 року.

Зокрема, він стосується працевлаштування, однакової оплати праці представникам різних статей за однакових її умов і кваліфікації, просування по роботі, підприємницької діяльності, соціального захисту та освіти. І передбачає відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих унаслідок дискримінації за ознакою статі.

Галицькі феміністки 1930-их проти Гітлера

А тим, хто сумнівається в успіху цієї безнадійної, на думку багатьох, справи, можливо, цікаво буде дізнатися, що 8 березня є доволі... магічною датою. Бо те, за що боролися під час Міжнародного жіночого дня, уже неодноразово досягало своєї мети.

Уже через вісім років після заклику Клари Цеткін боротися 8 березня за полегшення долі передусім жінок-трудівниць, були скинуті чотири монархи - російський, австро-угорський, німецький і турецький, які, втягнувши свої держави у Першу світову війну, поклали на "винуватиць торжества" нестерпний тягар.

 
Причому до падіння першого з них, за яким спрацював "принцип доміно", 8 березня відіграло найбезпосереднішу роль.

Саме цього дня (за юліанським календарем - 23 лютого) 1917 року солдати-українці з Волинського полку не лише відмовилися стріляти в Петрограді у демонстрацію, приурочену до Міжнародного жіночого дня, а й повернули зброю проти російського царя Ніколая ІІ.

Лютнева революція - жіночий бунт, який знищив Російську імперію

А позаяк війська, кинуті проти повстанців, навпаки - приєдналися до них, 2 березня за юліанським календарем (15-го - за григоріанським) Ніколай ІІ зрікся трону.

Відтак найтиражніший російський богослов Андрєй Кураєв запідозрив Клару Цеткін, що насправді вона приурочила Міжнародний жіночий день не до брутально розігнаної поліцією в 1857 році демонстрації робітниць текстильних фабрик Нью-Йорка, а до єврейського свята Пурим. Адже його теж відзначають на початку весни - на честь перемоги, одержаної саме завдяки жінці.

Перський цар Артаксеркс, як стверджує Книга Есфір із Ветхого Завіту - спершу мав намір вирізати усіх євреїв, котрі жили на теренах його держави. Але дружина цього монарха переконала його зробити усе з точністю до навпаки.

Таким чином 8 березня є святом кохання й весни тільки для тих, хто не дратує потенційних... тигриць.

Тож за права жіноцтва і їхню солідарність!

Ганна Шеляг: Вічна актуальність історичних текстів

Публіцистичні тексти істориків мають кілька життєвих циклів. Спочатку вони є попередження читачам про близьку загрозу. Потім у такому тексті читачі шукають розради. Пізніше – це зразок «пропаганди». А коли історія повернеться колом – стає виявом «інформаційного спротиву». Тексти, написані істориками, говорять більше про самих авторів, а не минуле.

Олена Рофе-Бекетова: Кілька штрихів до історії про Олексія Алчевського

Нещодавно «Історична правда» опублікувала статтю Олега Вишнякова та Івана Дубченка "Олексій Алчевський. Українець, який нам потрібен". Пра-праонука Олексія Алчевського, харківʼянка Олена Рофе-Бекетова має свій погляд на одного з перших українців-олігархів

Юрій Митрофаненко: Світла тінь "Чорного ворона"

Стрічка вийшла дуже вчасно! Коли знову в суспільстві панує дилема: боротися чи капітулювати?! Фільм застерігає від капітуляції голосом Василя Шкляра за кадром та самим сюжетом фільму.

Микола Бандрівський: Спалювання відьом та упирів у Галичині. Етнографічні етюди

У Європі живих людей почали масово спалювати з 1275 року, коли на півдні Франції, у Лангедоку, спалили Анжеліку Лабарет, запідозривши її у відьмацтві. Тоді ж, французи, почали «переводити через вогонь» осіб різного віку і статі, яких підозрювали у антикатолицькій єресі катарів. Такий спосіб «очищення людських душ» невдовзі перейняли Німеччина, Польща, Чехія та інші країни.