Росія відмовила генпрокуратурі Литви у допиті Горбачова

Росія відмовилася допитати на прохання литовських прокурорів колишнього президента СРСР Михайла Горбачова у зв'язку зі справою про трагічні події 13 січня 1991 року під час штурму радянським спецназом телевежі у Вільнюсі. Тому що РФ боїться за свій суверенітет і безпеку?

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на Генпрокуратуру Литви.

"Надійшла тільки одна відповідь на прохання про правову допомогу провести допит президента СРСР Горбачова, - інформує прокуратура. - У відповіді йдеться про відмову виконати цю дію".

За даними литовських прокурорів, Росія відмовилася допитати першого і останнього президента СРСР Михайла Горбачова на підставі положення Конвенції Ради Європи від 1959 року "Про взаємодопомогу в кримінальних справах", згідно з яким правова допомога не надається, "якщо це може зашкодити суверенітету або безпеці країни, яка отримала це прохання, її громадському порядку або іншим важливим інтересам".

Головний прокурор Департаменту карного переслідування Генпрокуратури Литви Сімонас Слапшінскас пояснив: "У справі недостатньо даних, які дозволили б визнати президента СРСР підозрюваним. Тому його і просили допитати як свідка". 

Як українці захищали Вільнюс від радянського спецназу

Він зазначив, що Росія досі негативно відповідала на всі звернення Литви про правову допомогу, в яких містилися прохання допитати підозрюваних у справі про події двадцятирічної давності.

Прокурор не зміг відповісти, коли буде завершено розслідування цієї справи, яка зараз становить 650 томів: "Ця справа, схоже, найоб'ємніша в історії Литви, тож прогнозувати якісь терміни складно".

З проханням допитати Горбачова литовська генпрокуратура звернулася до Росії у травні 2011 року.

20 років тому при спробі зайняти Вільнюську телевежу і будівлю радіо і телебачення Литви 13 січня 1991 року 14 людей загинули, більше тисячі людей постраждали. У справі фігурують 23 особи, яких підозрюють у військових злочинах і злочинах проти людяності. 21 з них - громадяни Литви, видати їх Москва відмовляється.

1991: спецназ штурмує телецентр у Вільнюсі (ВІДЕО)

У 1999 році Вільнюський окружний суд засудив шістьох колишніх радянських військовослужбовців, які брали участь у цих подіях. У 1996 році у цій справі були засуджені члени ЦК Компартії Литовської РСР Міколас Бурокявічюс і Юозас Ермалавічюс, обидва вже вийшли на свободу.\11 травня 2011 в Литві винесли довічний вирок колишньому бійцеві радянського ОМОНу Костянтину Михайлову за причетність до вбивства митників і поліцейських у 1991 році на контрольно-пропускному пункті на кордоні з Білоруською РСР "Мядінінкай".

У січні 2011 року прокуратура Вільнюса порушила справу проти лідера місцевої соціалістичної партії, який заявив, що дії радянського спецназу не були військовим вторгенням у Литву.

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.