У Тернополі обговорюють пам'ятник євреям-борцям за волю України

У Тернополі відбулося перше засідання ініціативної групи з питання встановлення пам’ятника Соломону Ляйнбергу - командиру "Жидівського пробойового куреня" – створеного в 1919 році оперативного військового підрозділу Української Галицької Армії.

Про це повідомляє прес-служба організації.

В ініціативну групу увійшли науковці, представники духовенства, громадсько-політичні діячі, підприємці з Тернополя, Києва, Львова, Одеси, Дніпродзержинська, Дрогобича, Чернівців.

Створено оргкомітет з правом залучення інших осіб. Його очолив член "Тризубу", тернопільський художник Іван Сута, заступником став доцент Дрогобицького державного педуніверситету Олег Баган.

Серед інших членів оргкомітету - голова ОУН Богдан Червак (Київ), кандидат історичних наук Микола Посівнич (Львів), кандидат історичних наук Олександр Музичко (Одеса).

Як відомо, у грудні 2012 року ВО "Тризуб" імені Бандери звернулася до українців із закликом вшанувати пам’ять загиблих у боротьбі за самостійність України бійців Жидівського куреня Галицької армії.

"Жидівський Пробойовий курінь" ("Єврейський Ударний батальйон") — самостійний оперативний військовий підрозділ 1-го корпусу Української Галицької Армії (УГА). Сформований у червні 1919 року з єврейської міліції Тернополя. Командир — поручник Соломон Ляйнберг.

Склад куреня:

- 4 стрілецьких (по 200–220 вояків) і скорострільна (8 кулеметів) сотні;

- 3 чоти — кінноти, саперна і зв'язку.

Місце дислокації та вишколу — село Остап'є (нині Підволочиського району Тернопільської області). Від 14 липня Жидівський Пробойовий Kурінь брав участь у бойових діях з польськими військами, прикривав відхід частин 1-го корпусу за Збруч у районі Скалата, Гримайлова та Гусятина.

На Наддніпрянщині відзначився в боях із московсько-більшовицькими військами під містами Проскурів (нині Хмельницький), Вінниця, Фастів, Бердичів.

Внаслідок бойових дій та епідемії тифу і дизентерії курінь втратив дві третини особового складу. Начальна команда УГА його розформувала, вцілілих вояків перевели в інші частини. Частина людей дісталася до Одеси, звідки разом з членами місцевої єврейської бойової дружини емігрували до Палестини.

Дехто залишився на території Радянської України, а деякі, серед яких був і Соломон Ляйнберг, повернулися в Галичину, яка на той час була вже під Польщею. У Тернополі він і був замучений у місцевій в'язниці (за іншими даними — в таборі для інтернованих військовополонених Української Галицької Армії) в 1920 році.

Дивіться також:

Єврей Мандик Хасман - боєць УПА. ФОТО, ВІДЕО

Реконструкція боїв між українцями і поляками 1918 року. ФОТО

31 серпня 1919-го. Як галичани з денікінцями Київ звільняли

"Жиди чи євреї". Текст львівського мовознавця й історика (1996 рік)

Звернення Петлюри до українців: "Антисеміт - паршива вівця. Женіть його!"

Причини масового полисіння дітей у Чернівцях влітку 1988 року

Взятися за написання цієї статті спонукали мене публікації, у яких протягом 30 років після трагедії, що зачепила багатьох чернівчан, продовжують поширювати брехню про причини масового полисіння у Чернівцях. І найголовніше, що змусило це зробити - передчасний відхід у вічність мого колеги по роботі та товариша - Анатолія Галіна, який у часи тоталітарного режиму не побоявся піти проти системи, завдяки зусиллям якого стали відомі справжні причини полисіння у Чернівцях влітку 1988 року.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.