Спецпроект

ПОЛЬСЬКИЙ СЕЙМ ГОТУЄТЬСЯ ЗАСУДИТИ УПА ЗА ГЕНОЦИД

У сеймі Польщі зареєстровано проект ухвали про визнання ОУН-УПА злочинними організаціями, які вчинили геноцид щодо польського населення Східних Кресів у 1939-1947 рр.

Проект ухвали зареєстрований 11 квітня 2013 року, повідомляє ZIK.

Проектом ухвали пропонується визнати Організацію Українських Націоналістів, Українську Повстанську Армію, СС-Галичина і українську поліцію на німецькій службі злочинними організаціями.

При цьому зазначається, що в цьому злочині геноциду не звинувачується весь український народ, а лише вказані політичні і збройні формування.

Ось текст проекту ухвали:

Проект ухвали сейму Речі Посполитої Польщі в справі геноциду, здійсненого ОУН-УПА, відносно польського населення Східних Кресів у 1939–1947 рр.

У зв’язку з відзначенням 70-ої річниці геноциду здійсненого збройними формуваннями українських націоналістів відносно польського населення Східних Кресів ІІ Речі Посполитої сейм РП:

1. Віддає шану громадянам ІІ Речі Посполитої, вбитим українськими націоналістами і встановлює 11 липня Днем пам’яті жертв геноциду, здійсненого ОУН-УПА на Східних Кресах ІІ Речі Посполитої.

2. Засуджує геноцид відносно польського населення, скоєний Українською Повстанською Армією й іншими формуваннями українських націоналістів в 1939-1947 роках, що однаковою мірою в світлі міжнародного права, як і польського, не підлягає терміну давності.

3. Виражає шану членам Армії Крайової, Кресової Самооброни і Батальйонів Хлопських, які вели драматичну, нерівну боротьбу в обороні польського цивільного населення.

4. Визнає Організацію Українських Націоналістів, Українську Повстанську Армію, СС-Галичина і українську поліцію на німецькій службі злочинними організаціями. Сейм РП заявляє, що у злочині цього геноциду не звинувачує український народ, а винятково вказані політичні і збройні формування.

5. Складає пошану тим українцям, які несли допомогу своїм польським сусідам або відмовлялися від участі в злочині.

Обґрунтування:

70-та річниця геноциду, здійсненого формуваннями ОУН-УПА відносно польського населення Східних Кресів ІІ РП, ще раз нагадує про ці трагічні події польській і міжнародній громадськості. Незважаючи на прийняття сеймом РП відповідних ухвал в 2003 і 2009 роках, справа увіковічення жертв, а також збереження історичної пам’яті про ці події, є завданням, перед яким ми стоїмо як держава і народ.

Першим кроком у цьому напрямі є ухвали сеймиків воєводств: Мазовецького, Нижньосілезького, Опольського, Любуського, Малопольського, Люблінського і Підкарпатського, котрі засудили геноцид на Східних Кресах, скоєний українськими націоналістами ОУН-УПА в роки Другої світової війни і після її завершення.

Впродовж останніх років ми спостерігаємо нечуваний розвиток на Західній Україні культу Степана Бандери і Української Повстанської Армії.

При цілковитій мовчанці влади в Києві і Варшаві в українських містах з’являються пам’ятники Степану Бандері й іншим керівникам ОУН, їхніми іменами називають вулиці і площі, відбуваються марші, котрі прославляють "героїзм" УПА, видаються публікації, що заперечують участь УПА у вбивствах поляків.

Систематично – поза нечисленні винятки – на теренах України блокуються спроби увіковічення жертв терору УПА. Ці тенденції є повним запереченням ідей попередніх ухвал сейму РП, що закликають до порозуміння між поляками й українцями на ґрунті правди. Сьогодні ця правда заперечується в нечувано зухвалий спосіб.

Стурбованість також викликає зростаюча на українській політичній сцені роль партії "Свобода", яка прямо нав’язує ідеологію і традиції ОУН-УПА. Ця ідеологія, сформована Дмитром Донцовим в книзі "Націоналізм", є прикладом крайнього расизму і шовінізму, культу насилля відносно інших народів, а також відкинення усіх моральних засад.

Політичні концепції, котрі виросли на ній, принесли геноцид, що відбувся в 1939-1947 роках відносно польського населення Волині і Східної Малопольщі, а також територіальних претензій щодо Польщі в її сьогоднішніх кордонах. Мовчання про злочинні традиції ОУН-УПА, а також діяльність її спадкоємців, є проявом короткозорості і дозволяє поширення брехні.

Встановлення 11 липня Днем пам’яті жертв геноциду, здійсненого ОУН-УПА на Східних Кресах ІІ РП, є в цій ситуації важливим кроком на шляху реалізації ідей ухвал сейму в 2003 і 2009 рр. Ці дії не скеровані проти польсько-української співпраці, також не направлені проти українського народу, з яким поляки завжди мали добросусідські відносини.

Натомість нашим моральним обов’язком є гідне вшанування й увіковічення жертв злочинних ідеологій. Не можна ігнорувати факт, що ОУН була членом фашистської міжнародної організації з осередком в Штутгарті.

Не можна також забувати, що кожною третьою жертвою бандерівського геноциду були чесні українці (а в тому числі великий відсоток – це члени змішаних польсько-українських шлюбів).

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту (нацистської поліції) та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Нещодавно в Любліні польські історики обговорювали Волинську трагедію без участі українців. Керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".

У червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.

Читайте також:

У Польщі визнали героями організацію, яка убивала українців та євреїв

Польські депутати не хочуть вибачатися за операцію "Вісла"

Сповідь ката. Як від рук польського підпілля гинули поляки та українці

УПА і АК: не треба їх ані звеличувати, ані засуджувати

Готові до бактеріологічної війни. Злочини польських націоналістів в Україні

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?