В ІНСТИТУТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ'ЯТІ - НОВЕ КЕРІВНИЦТВО

Головою Українського інституту національної пам'яті призначено кандидата історичних наук Володимира В'ятровича.

Про це Історичній Правді повідомив сам В'ятрович.

"Будемо працювати над поверненням Інституту попереднього статусу, - прокоментував плани на майбутнє новий голова. - Потрібно перетворити його в незалежний від політичної ситуації орган, передати Інституту архіви комуністичних спецслужб [з архівів СБУ, МВС та Служби зовнішньої розвідки] і ще багато чого".

Як відомо, створений за президентства Віктора Ющенка Український інститут національної пам'яті був центральним органом виконавчої влади. У 2010 році президент Янукович ліквідував УІНП, натомість було створено науково-дослідну установу з аналогічною назвою у структурі Кабміну. 

У колишніх соціалістичних країнах Центральної і Східної Європи аналоги Інституту національної пам'яті мають право здійснювати не тільки наукову, але й слідчу та люстраційну діяльність. Водночас в управління цим установам передані архіви спецслужб часів соціалізму.

З 2006 до 2010 року УІНП очолював Ігор Юхновський, з 2010 до березня 2014-го - Валерій Солдатенко.

Як відомо, у 2008-2010 роках Володимир В’ятрович працював на посаді директора Галузевого державного архіву СБУ, організувавши розсекречення архівів КГБ і відкритий доступ до них.

У 2010-2011 роках був старшим запрошеним дослідником Українського наукового інституту Гарвардського університету.

У 2002 році В’ятрович заснував Центр досліджень визвольного руху – неурядову дослідницьку установу, яка з 2012-го є членом Європейської платформи пам’яті та сумління. У 2009 році став співтворцем Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького".

У 2013 році ЦДВР спільно з Львівським національним університетом імені відкрив Електронний архів визвольного руху з понад 14 тисячами документів.

Дивіться усі матеріали за темою "Український інститут національної пам'яті"

Карабах 1988 – 2020: як не заплутатися у районах та назвах населених пунктів

Осіння війна 2020 року привернула увагу всього світу до Нагірного Карабаху. Вірмено-азербайджанський конфлікт там триває вже три десятиліття.Однак остання ескалація кардинально змінила контури лінії зіткнення, призвела до істотних політичних наслідків. Ми мали нагоду спостерігати азербайджанський наступ у режимі реального часу. Протягом короткого часу оглядачі опанували назви населених пунктів та районів, ознайомилися із ландшафтом і транспортною інфраструктурою регіону.

Чехословаччина – народження демократії на уламках імперії

У купе потягу, котрий покидав Австро-Угорщину і прямував до Італії, сидів поважний чоловік з доглянутими сивими вусами та капелюхом на голові. Професор філософії, депутат парламенту імперії Габсбургів Томаш Ґаріґ Масарик. Разом з ним в потязі їхала його дочка Ольга. Масарик багато років маневрував між різними політичними течіями, проте в 1914 році, з початком Великої війни, професор прийняв рішення – він зробить все від нього залежне, щоб виникла нова держава – незалежна Чехословаччина. Зараз він прямував в Італію з метою організувати рух опору за кордоном. В разі провалу його задуму, йому і його родині, загрожувала в’язниця. Масарик розумів – або він здобуде державу для свого народу, або вже не зможе повернутися в Прагу.

Шанс на виживання: Київ у роки Голодомору

У роки Голодомору-геноциду абсолютна більшість українців проживала в сільській місцевості. Комуністичний тоталітарний режим, створюючи умови несумісні з життям, спрямував свій удар насамперед проти українських селян. Репресивна машина одним із механізмів злочину геноциду обрала вилучення всього продовольства, що призвело до масової смертності від голоду.

«Чи можна вважати Голодомор геноцидом?»: транскрипт вебінару Німецько-української комісії істориків

24 вересня 2020 відбувся вебінар Німецько-української комісії істориків під назвою «Чи можна вважати Голодомор геноцидом?». Ця дискусія після її анонсування викликала широке обговорення в Україні.