Інститут російської історії напише історію "Новоросії" для українців

Інститут російської історії Російської академії наук напише наукове дослідження про "історію Новоросії".

Про це повідомляє російська служба ВВС. з посиланням на директора інституту, доктора історичних наук Юрія Пєтрова.

На думку московського історика, Новоросія об'єктивно існує як історичний та культурний феномен. При цьому Пєтров зараховує до території Новоросійської губернії XIX сторіччя Харківську і Полтавську область, які належали до Слобожанської України.

"На заході це гирлі Дністра, на сході Північний Кавказ, на півночі район нинішнього Луганська та Харкова", - описує "новоросійські" кордони академік.

За його словами, РАН прагне повернути поняття "Новоросія" в історичну науку: "Це не просто забуте слово, воно точно відображає специфіку краю, і, на мій погляд, заслуговує відродження".

"Ми маємо намір до кінця 2015 року підготувати велику повномасштабну наукову працю з історії Новоросії, яка могла би згодом послужити основою методичного посібника для шкільких учителів у регіоні, - поділився планами росіянин. - Незалежно від майбутнього статусу Донецької та Луганської областей, вивчення історії краю поряд з історією країни має право на існування в державі, що претендує на звання демократичної".

Пєтров зазначив, що ініціатива написання такої роботи виникла в нього на нещодавньому "круглому столі з проблем Новоросії", організованому Російським історичним товариством [головою товариства є Сєрґєй Наришкін, який до того був керівником президентської Комісії з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії, опікунську раду РІТ очолює Владімір Путін].

"Нам ніхто не диктує, що писати, і слава Богу, - додав науковець. - Проблема у спробах на ґрунті історії протиставити наші народи, заперечити їхею давню спорідненість, сформувати ідею українства як чогось докорінно відмінного і навіть несумісного з російськістю".

У липні 2014 року повідомлялося, що в Держдумі РФ хочуть офіційно називати південь і схід України Новоросією.

Новоросія - адміністративна назва, запроваджена у XVIII сторіччі імперською адміністрацією в Санкт-Петербурзі для земель Війська Запорізького та Кримського Юрту (ханства). За царату використовувалася як політичний термін.

Новоросійська губернія існувала на козацьких і татарських землях двічі: в 1764-1783 рр. з центром у Кременчуку і в 1796-1802 рр. з центром у Новоросійську (пізніше Катеринослав, нинішній Дніпропетровськ).

У XIX сторіччі губернію було розділено на три - Катеринославську, Херсонську і Таврійську. Частина території нинішнього Донбасу (Луганськ, Донецьк, Артемівськ, Маріуполь) входила до Катеринославської губернії зі столицею в нинішньому Дніпропетровську. До неї ж належали Таганрог і Ростов-на-Дону (нині територія РФ).

Північні землі нинішнього Донбасу ніколи не належали до "Новоросії". Слов'янськ (козацький Тор), Краматорськ, Старобільськ, Біловодськ були у складі Слобожанської України (в ті часи Харківської губернії).

Здобуті в результаті війн із Османською імперією землі Дикого степу від Дністра до Кубані колонізовувалися переважно українцями.

На думку відомого дослідника історичної демографії, москвича Володимира Кабузана, частка українців у Херсонській та Катеринославській губерніях (разом) в середині ХІХ сторіччя складала 74%.

Дивіться також:

Історія Новоросії та її етнічний склад

Підручник РФ для школярів Криму: "Запретили русский"

Наришкін звинуватив Фінляндію в анексії Фінляндії

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.