У Глухові досі хочуть забудувати історичний майдан часів Гетьманщини

Міська рада Глухова (Сумська область) - колишньої гетьманської столиці – вирішила віддати історичну Ярмаркову площу під житлову забудову.

Про це повідомляє голова підкомітету ВР з питань охорони та популяризації культурної спадщини Олександр Бригинець, до якого звернулися експерти, краєзнавці та громада Глухова з проханням сприяти відміні зазначеного рішення міської ради.

За словами нардепа, за забудову міськрада проголосувала ще за часів Януковича "під тиском Партії регіонів і грошей", а тепер "під тиском громади" у депутатів є шанс відмінити знищення історичної спадщини.

На території Ярмаркової площі у Глухові знаходяться нововиявлені об’єкти культурної спадщини у вигляді залишків підмурків давніх споруд, оскільки вся територія Ярмаркової площі в різні історичні періоди була місцем, де знаходилися будівлі гетьманського палацу Кирила Розумовського, першої Малоросійської колегії, церкви Захарія та Єлизавети, військові казарми, що підтверджено креслениками планів Глухова XVIII-XIX ст..

Також на Ярмарковій площі протягом майже 400 років проводилися святкові ярмарки та регулярні виїзні базари, що підтверджено багаточисельними знахідками монет, торгових пломб та інших предметів, пов’язаних із торгівлею.

Після знищення Батурина, коли Глухів став столицею Гетьманщини, саме на Ярмарковій площі у XVIII ст., сформувався центр керівництва Україною.

Година Папуги. Операція «День Незалежності»

Несподівано виявилося, що у таборі діє невидима сила. Вона була подібна до гравітації: її вплив відчувався завжди, але щоб усвідомити її існування треба було, щоб на чиюсь голову впало яблуко. Тим яблуком стали події Дня Незалежності і пригода з фальшивим візитом американського амбасадора. Дехто раптом зрозумів, що та сила мала серед бранців своїх агентів, була поінформована про їх таємні приготування і комунікації. Перше запитання було очевидне: хто перейшов на інший бік?

Чи був Іван Світличний дисидентом?

На перший погляд це питання може здатися дивним, адже усім добре відомий поетичний твір Івана Світличного «Я – дисидент», де він стверджувально відповідає на це питання.

Диво в Чігошті: право на віру за межами соціалізму

«Я нічого не зробив! Я ж навіть нічого не бачив!» - кричав отець Йозеф Тоуфар. Священник другу ніч сидів в карцері – темному вологому приміщенні в підвалі тюрми. Він два дні не їв, шлунок палав від пересоленого супу, який давали «неслухняним» арештантам після декількох днів без їжі. Все тіло боліло – сьогодні знову навідувався інспектор Ладіслав Маха і проводив «екзекуції» - вибивав зізнання. Все тіло було в синяках, ноги опухли. Священник навіть не знав, що знаходиться у спецвідділі тюрми для католицьких священнослужителів у місті Валдіце. І жити йому залишилося декілька днів.

Андреа Халупа, авторка сценарію фільму «Ціна правди»: «це історія, яку розповів мені дідусь»

Сценарій до фільму «Ціна правди», який зняла польська режисерка Аґнєшка Голланд, написала Андреа Халупа – американська журналістка українського походження. Вона друкується в «The Atlantic», «TIME», «Forbes». Вперше про Голодомор Андреа почула в дитинстві від свого дідуся, який його пережив. А в студентські роки вона читала про життя репортера «New York Times» Волтера Дюранті в Москві. Саме тоді вона дізналася про Гарета Джонса, пригадала історію своєї родини і вирішила: «Я точно напишу сценарій до фільму, який розповідатиме про це».