Частини армії РФ отримали почесні найменування українських міст

6-й танковий полк російської армії отримав почесне найменування "гвардійський Львівський", 68-й танковий полк – "гвардійський Житомирсько-Берлінський", а 163-ій танковий полк – "гвардійський Ніжинський".

Президент Росії Володимир Путін підписав укази про присвоєння почесних найменувань цілій низці частин російської армії 30 червня – і вони вже набули чинності, повідомляє "Українська правда" з посиланням на РБК.

В указах сказано, що почесні найменування присвоєно різним частинам "із метою збереження славних військових історичних традицій, виховання військовослужбовців у дусі відданості Вітчизні та вірності військовому обов'язку".

Назви українських міст включено в почесні найменування полків у пам'ять про участь частин у звільненні цих міст в роки т. зв. "Великої вітчизняної війни".

Зокрема, почесне найменування "Житомирський" було присвоєно 93-й окремій танковій бригаді, на базі якої пізніше було створено 68-й полк, "в ознаменування здобутої перемоги і відзнаки у боях за визволення міста Житомир".

Такий наказ підписав ще верховний головнокомандувач Йосип Сталін 1 січня 1944 року. Після розпаду СРСР 68-й полк було розформовано, але в 2017 році відтворено.

Також низці частин російської армії було присвоєно почесні найменування, що включають у себе назви міст Білорусі – Вітебська (90-а гвардійська танкова Вітебсько-Новгородська дивізія), Кобрина (856-й гвардійський самохідний артилерійський Кобринський полк), Слонима (102-й механізований Слонімсько-Померанський полк).

381-й гвардійський артилерійський "Варшавський полк" названо на честь столиці Польщі.

Крім того, 400-й самохідний артилерійський полк отримав почесне найменування "Трансільванський", 144-й мотострілецька дивізія стала гвардійською Єльнінською, 150-га мотострілецька дивізія – Ідріцько-Берлінською, а 933-й зенітний ракетний полк – Верхньодніпровським.

Нагадаємо, Міноборони РФ опублікувало розсекречені документи про початок німецько-радянської війни.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.