Відродження "Холодного Яру". Військові частини отримали нові назви

"Холодний Яр", "Карпатська Січ", Олег Антонов, Костянтин Острозький та інші. Військові частини української армії одержали нові почесні найменування.

23 серпня Президент України Петро Порошенко воїмнадав нові найменування низці військових частин Збройних сил України, Національної гвардії України та Державної прикордонної служби України. Відповідні укази  № № 232, 233, 240 опубліковані на офіційному сайті Президента України.

Тепер українські військові одиниці матимуть патронів з числа визначних історичних постатей та військових формувань минулого.

21-ій окремій бригаді охорони громадського порядку НГУ присвоєно ім’я Петра Калнишевського – останнього кошового отамана Запорізької Січі, який 25 років провів у російській неволі на Соловках (нагадаємо, що від 2009 року ім’я Калнишевського має відділ прикордонної служби Сумського прикордонного загону "Шалигіне").

3-й прикордонний загін Східного регіонального управління ДПСУ назвали на честь Героя України полковника Євгенія Пікуса, який героїчно загинув у 2014 році на фронті російсько-української війни.

27-й прикордонний загін Західного регіонального управління ДПСУ відтепер іменуватиметься "імені героїв Карпатської Січі".

31-му прикордонному загону Західного регіонального управління ДПСУ надали ім’я генерал-хорунжого Армії УНР Олександра Пилькевича, командувача Окремого корпусу кордонної охорони УНР.

3-й окремий полк Спеціального призначення ЗСУ отримав своїм патроном князя Святослава Хороброго.

15-ту бригаду транспортної авіації назвали на честь видатного українського авіаконструктора Олега Антонова.

Покровителем 30-ї окремої механізованої Новоград-Волинської Рівненської бригади ЗСУ відтепер буде князь Костянтин Острозький.

У 55-ї окремої артилерійської бригади ЗСУ забрали ім’я генерал-полковника Радянської армії та Збройних сил України Василя Петрова, натомість вона отримала найменування "Запорізька Січ".

56-тя окрема мотопіхотна бригада ЗСУ надалі іменуватиметься Маріупольською.  

93-тя окрема механізована Харківська – 93-ю окремою механізованою Харківською бригадою "Холодний Яр" ЗСУ.

Патроном 406-ї окремої артбригади ЗСУ став генерал-хорунжий Армії УНР Олексій Алмазов, що командував артилерійськими частинами.

Нові бойові прапори перейменованих військових частин Петро Порошенко вручив їхнім командирам під час урочистостей на День Незалежності в Києві.

Як повідомлялося, раніше два полки Національної гвардії України отримали почесні назви імені козацьких полковника Івана Богуна і отамана  Дмитра Байди-Вишневецького.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?