Інститут українознавства став на захист Григорія Купріяновича. ЗАЯВА

Вважаємо, що ганебна провокаційна метушня навколо доктора Г. Купріяновича затіяна з єдиною метою – задля підігрівання дуже потрібної певним силам у нинішній Польщі побутової антиукраїнської істерії, не виключено, – замовленої іззовні, як це нерідко виявляється в особливо активних на цьому полі сусідів України.

Науково-дослідний інститут українознавстава звернувся до Президента України, Міністра закордонних справ України, координатора проектів ОБСЄ в Україні та Директора Бюро демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ у Варшаві (Польща) з приводу кримінального провадження стосовно історика Григорія Купріяновича.

"Історична правда" публікує текст даного звернення в повному обсязі.

 

Ми, Вчена рада та трудовий колектив Науково-дослідного інституту українознавства МОН України висловлюємо обурення черговим витком українофобії, яку провадить підштовхувана крайніми реваншистсько-шовіністичними колами влада Польщі.

Зокрема, об’єктом особливої уваги люблінського воєводи Пшемислава Чарнека став доктор історії Григорій Купріянович, який виступив з промовою на траурних урочистостях у Сагрині. Воєвода приписав докторові Г. Купріяновичу "однозначне", на його думку, порівняння подій на Волині й у Сагрині та навколишніх селах, але сам блюзнірськи маніпулює "статистикою загиблих".

Ганебне переслідування історика, одного з найактивніших представників української громади у Польщі, Голови Українського товариства в Любліні, доктора Григорія Купріяновича може стати поворотним пунктом в українсько-польських стосунках.

"Мірятися пролитою кров’ю наших народів і здобувати на трагедії політичні дивіденди – це ганебно" – твердив у Сагрині Президент України П. Порошенко. Особливо ганебно, коли біля нього заходиться високий урядовець державної адміністрації – очільник Люблінського воєводства Пшемислав Чарнек, а до того – ще й габілітований доктор права та в недавньому житті – ад’юнкт кафедри конституційного і канонічного права Люблінського Католицького Університету імені Папи Івана Павла II.

Вважаємо, що поведінка воєводи перекреслює також і професійну наукову етику й несумісна так само зі статусом науковця, підриває основи, на яких століттями будувалося європейське наукове середовище.

Тому звертаємося із закликом до широкої наукової спільноти дати належну оцінку, щонайменше, дивним крокам воєводи-правника. Не випадково, мабуть, люблінський ІПН відхилив позов воєводи проти доктора Г. Купріяновича й довелося поспішно відшукати "згідливішого" прокурора на провінції.

Вважаємо, що ганебна провокаційна метушня навколо доктора Г. Купріяновича затіяна з єдиною метою – задля підігрівання дуже потрібної певним силам у нинішній Польщі побутової антиукраїнської істерії, не виключено, – замовленої іззовні, як це нерідко виявляється в особливо активних на цьому полі сусідів України.

Саме так зазначені потуги сприймає й переважна більшість мислячих представників польського суспільства, які слушно вбачають у діях воєводи Чарнека, його покровителів та прихильників чергову ганебну сторінку нинішньої польської історії.

Переслідування Г. Купріяновича може мати потрійну мету: монополізувати право на історичну істину, випробувати препаровані історичні міфи як важіль тиску на Україну, врешті –– залякати, деморалізувати та підштовхнути до асиміляції українську громаду в Польщі.

Іншими словами – кампанія цькування Г. Купріяновича не лише підважує свободу слова, ставить під сумнів можливість академічної дискусії, не лише демонструє процес відвертої інструменталізації історії через примусове замовчування одних фактів та вип’ячування інших, не лише погіршує стосунки між Польщею і Україною, – вона стигматизує і дискримінує всю українську спільноту в Польщі.

Все це змушує згадати найгірші сторінки в історії ХХ століття, терор тоталітарних режимів, ідеологізовану "арійську" та "класову" науку, які очевидно слугують рольовою моделлю нової польської "поліції думки".

З свого боку, висловлюємо нашу відданість принципам свободи слова, свободи наукового дослідження, вільної академічної дискусії, нашу прихильність рівноправному українсько-польському партнерству і нашу безумовну підтримку та солідарність з Г. Купріяновичем.

Ми звертаємося до української та польської наукової спільноти з закликом не допустити розправи над науковцем.

Вимагаємо від Президента України та Міністерства закордонних справ України вжити всіх політичних та дипломатичних засобів, щоб захистити Г. Купріяновича та унеможливити подальший наступ реваншистско-шовіністичних сил на українську громаду Польщі.

Просимо координатора проектів ОБСЄ в Україні та керівника Бюро демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ у Варшаві взяти питання захисту Григорія Купріяновича під свій контроль.

Від імені Вченої ради та трудового колективу, директор, к.і.н. Богдан Галайко

Нагадуємо, що 14 серпня 2018 року Окружна прокуратура у місті Замостя Люблінського воєводства розпочала розслідування щодо висловлювань голови Українського товариства Григорія Купріяновича під час пам'ятних заходів 8 липня у Сагрині на вшанування українців, убитих польським збройним підпіллям у 1944 році.

9 липня Люблінський воєвода Пшемислав Чарнек подав заяву у прокуратуру на доктора Григорія Купріяновича у справі слів, які той сказав під час пам’ятних заходів 8 липня. У цей день на цвинтарі у Сагрині вшанували пам’ять українців, які загинули від рук польських "селянських батальйонів" та підрозділів Армії Крайової у 1944 році.

Під час урочистостей українець сказав зокрема: "Вони (українці – І.П.) померли від рук інших громадян Річ Посполитої, оскільки говорили іншою, ніж більшість, мовою та були іншого віросповідання. Цей злочин проти людства вчинили члени польського народу, партизани АК − солдати польського підпілля".

За словами Люблінського воєводи, думки, які Григорій Купріянович висловлював протягом останніх років, та його доповідь від 8 липня, однозначно є порушенням закону. Воєвода впевнений, що українець не лише "зневажив польський народ", а й порушив закон про Інститут національної пам’яті Польщі, що вводить штраф або покарання у вигляді тюремного ув’язнення терміном до трьох років за "заперечення злочинів українських націоналістів".

На захист українського діяча став зокрема депутат Сейму РП Міхал Камінський, який надіслав інтерпеляцію (звернення) до прем’єр-міністра Польщі.

Читайте також:

Будівлю ІПН Польщі обмалювали гаслами на підтримку Купріяновича. ФОТО

Купріяновича відкликали з комітету при Інституті національної пам’яті в Любліні

Порошенка викликатимуть на допит у польську прокуратуру?

Люблінський воєвода хоче заявити в прокуратуру на організатора вшанувань у Сагрині. ФОТО, ВІДЕО

Українське посольство у Варшаві: Вшанування у Сагрині під українськими прапорами не є провокацією

Люблінського воєводу звинуватили в шовінізмі за антиукраїнські вислови

Клімкін жорстко відреагував на інсинуації люблінського воєводи

IPN Польщі розслідуватиме слова Купріяновича у Сагрині

Чи вбивав адвокат Медведчук поета Стуса?

4 вересня 1984 року поета Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у житловій камері бараку колонії особливо-суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Бездиханне тіло поета Стуса – у карцері, у цей самий день, роком пізніше. "Серце не витримало, з кожним може бути…" - передають слова табірного гебіста.

Ольга Ільків, зв'язкова Романа Шухевича

Оля опинилася перед вибором – ковтнути ампулу з отрутою і видати ворогам важливу адресу, чи ковтнути адресу і пережити тортури. Вона вибрала перше

Від листа до ГУЛАГу: як МҐБ цензурувало пошту про операцію «Запад»

На Великдень 1948 року отець Володимир Марущак готував особливу проповідь. Він знав, що попри заборони й обмеження нової влади, відсвяткувати воскресіння Христа збереться чимало людей. 2 травня він відправив службу у старовинній церкві села Новий Кропивник, а тоді — виголосив промову, яка викликала сльози у багатьох присутніх

Квота на розстріл "ворогів народу": як праонука знайшла справу репресованого прадіда

У травні цього року при Архіві національної пам`яті відкрився Консультаційний центр з пошуку інформації про репресованих. Весь цей час співробітники допомагають сотням людей дізнатися, в яких архівах можуть зберігатися таємниці їхніх репресованих родин. Вікторія Тараненко з Дніпропетровщини стала однією з перших, кому вдалося знайти справу свого репресованого прадіда та нарешті дізнатися, за що його арештував НКВД у часи Великого терору.