Рівень ностальгії за СРСР серед росіян досяг максимуму за останні роки

Частка громадян Російської Федерації, які хотіли б уникнути розпаду Радянського Союзу складає 66%. Цей показник — найвищий за останні більш, як 10 років.

Відповідних висновків дійшов "Левада-центр" у ході свіжого опитування, передає російська служба Бі-Бі-Сі.

Як повідомляють соціологи, ще рік тому частка тих, хто ностальгує за СРСР була 58%. Попередній максимум зафіксували в 2005 році — 65%. Абсолютного рекорду рівень ностальгії за радянською добою досяг у 2000 році — тоді 75% росіян хотіли назад до СРСР.

З-поміж респондентів "Левада-центру" 60% переконані, що розпаду СРСР можна було уникнути. І ця цифра також є максимумом за останні 13 років.

Найчастіше про розпад СРСР жалкують люди віком понад 55 років, проте за остані два роки такі настрої зростають і серед росіян у віці 18—24 роки.

Основні причини, через які росіяни хотіли би повернути СРСР: руйнування єдиної економічної системи (54%), втрати людьми належності до "великої держави" (36%), а також зростання взаємної недовіри та озлобленості (34%). А 26% відзначили, що у зв’з розпадом СРСР руйнуються зв’язки з родичами і друзями.

Соціолог "Левада-центру" Каріна Піпія називає причиною зростання ностяльгії за СРСР недавнє підвищення пенсійного віку в Росії.

"Населення свою ностальгію за СРСР завжди пояснює переважно ірраціональними уявленнями про сильну економіку та добробут тих часів, забуваючи про дефіцит і картки, тим більше на фоні зростання занепокоєності проблемами добробуту тепер", — сказала вона.

Із результатами опитування "Левада-центру" "Ностальгія за СРСР" 2017 року можна знайомитися за посиланням.

Нагадаємо, згідно із дослідженням соцілогічної групи "Рейтинг" "Ностальгія за СРСР та ставлення до окремих постатей" 2014 року, лише 33% українців жалкували за розпадом СРСР. Причому кількість тих, хто відчуває ностальгію за СРСР, зменшилася з 2010 року майже у 1,5 раза — з 46% до 33%.

На початку 2018 року, прихильників СРСР стало ще менше — 30%.

Загалом, соціологічні дослідження останніх років свідчать, що ностальгія за СРСР в Україні з часом зменшується.

Метро “Дорогожичі” чи “Бабин Яр”: інтелектуали про ідею перейменування станції

У зв’язку з активним громадським обговоренням ініціативи щодо перейменування станції “Дорогожичі” Київського метрополітену на “Бабин Яр” співробітники Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства звернулися до авторитетних українських митців, істориків, журналістів та громадських діячів із проханням висловити своє ставлення до цієї ідеї.

Репортажі із повсталого Києва

Протести, які відбувалися в Україні протягом трьох місяців, були дзеркалом, у яке міг поглянути ЄС і побачити, у якому стані є цінності, на яких він був побудований. І відповісти: чи і як саме може їх захищати поза своїм центром? Відчути силу своїх інституцій та їхню здатність прийти на допомогу тим, хто за реалізацію мрії приєднатися до Європи готовий платити життям. Порівняти свою здатність до ведення політики «м’якої сили» із «реалізмом» сатрапів, які грабують власний народ та всіма можливими способами чіпляються за владу. Включно з бійнею, влаштованою на мирних маніфестаціях.

Брати Шептицькі і єврейський народ. Частина ІІ

Одним із вагомих епізодів у життєписі Митрополита Андрея Шептицького, як і в життєписі його молодшого брата бл. свщмч. Климентія — Праведника Народів Світу, є їхня участь у порятунку галицьких євреїв у часи Голокосту. Більшість інформації черпаємо зі спогадів очевидців, Порятунок євреїв — спільна справа братів, як і діяльність, спрямована на погашення антисемітських настроїв у тодішньому суспільстві, хоча більшість документів підписана самим Митрополитом. Парадокс у тому, що о. Климентій Шептицький був визнаний «Праведником народів світу» за порятунок євреїв у часи Голокосту, натомість заслугам Митрополита Андрея у такому визнанні було відмовлено.

Як відбувалися парламентські вибори в Галичині 100 років тому?

Виборчий кодекс, який почав діяти в Україні з початку 2020 року, суттєво змінює принцип голосування, переведення голосів у мандати, нарізку округів, що, звісно, не омине і Львівщину. Це викликає певні історичні паралелі з 1907 роком, коли в Австро-Угорщині відбулася виборча реформа, яка суттєво змінила правила виборів у Галичині. Тоді використовувалася виключно мажоритарна виборча система, яка відтепер не використовується в Україні під час парламентських і місцевих вибрів до рад із кількістю виборців більше як 90 тисяч осіб