Рада таки визначилася з новою назвою Дніпропетровської області

Народні депутати проголосували за те, щоб внести до порядку денного десятої сесії Верховної ради і направити до Конституційного суду законопроект щодо внесення змін до статті 133 Конституції України щодо перейменування Дніпропетровської області (№9310-1) на Січеславську.

За відповідне рішення віддали свої голоси 240 парламентарів – повідомляє Українська Правда.

 

Всього у Раді було два законопроекти 9310, ініційований президентом Петром Порошенком, щодо перейменування Дніпропетровської області у Дніпровську, а також проект закону №9310-1 щодо перейменування у Січеславську область, поданий рядом народних депутатів.

Більшість виступаючих нардепів закликали голосувати саме за перейменування у Січеславську область. Представники фракції "Блок Петра Порошенка" наголошували, що голосувати треба за два законопроекти, оскільки свій проект закону про перейменування у Дніпровську область президент вніс після того, як у листопаді 2018 року було провалено голосування за назву " Січеславська".

Спікер парламенту Андрій Парубій також закликав голосувати за обидва документи, зазначивши, що це не заборонено законом.

Проте голосів за законопроект щодо перейменування Дніпропетровської області у Дніпровську не набралося. За це проголосували всього 144 нардепи, із необхідних 226.

Згідно з процедурою, законопроект про внесення змін до Конституції України може бути розглянутий Верховною Радою тільки за наявності висновку Конституційного суду щодо відповідності ініціативи вимогам ст. 157 і 158 Основного закону.

Після отримання висновків КС парламент може ухвалити в першому читанні такий законопроект не менше, ніж 226 голосами.

І лише на наступній черговій сесії, Верховна Рада може голосувати за нього для прийняття в цілому. Для цього потрібно не менше 300 голосів парламентаріїв. Така процедура встановлена Конституцією України.

Читайте також:

Кропивницька область — так, Січеславська — ні. Результати голосування у Верховній Раді

Січеславська – ТАК! Активісти нагадали депутатам, хто такий Петровський? ФОТО

"Декомунізувати не можна залишити". Дніпропетровська чи Січеславська?

Дмитро Яворницький. "Козацький Батько" з Січеслава-Дніпра

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.