Лукашенко назвав "Безсмертний полк" плагіатом з акції білорусів

Президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив, що він проти проведення акції "Безсмертний полк" на пошану ветеранів Другої світової війни, тому що в Білорусі є своя.

Відповідну заяву президент Республіки Білорусь зробив під час "Великої розмови з президентом", повідомляє "Наша ніва". Відповідаючи на запитання наукового співробітника Центру історико-філософських досліджень Інституту філософії НАН Олексія Дермана щодо пожвавлення ідеологічної роботи, Лукашенко сказав:

"Безсмертний полк і так далі… Я категорично проти. Не тому що я проти цієї акції. Це блискуча акція, російська акція, ми з президентом Росії обговорювали кілька ротів тому це питання. Я кажу: "Теж там ваші нам докоряють, що ми нібито забороняємо "Безсмертний полк". Ви ж у нас, грубо сказав так, передрали цю ідею". Пам’ятаєте? "Білорусь пам’ятає", — сказав Лукашенко.

Керівник Білорусі розповів, що "Білорусь пам’ятає" проводиться відтоді, як він став президентом і у вигляді точно такої ж ходи з портретами й вінками.

Нагадаємо, акцію "Безсмертний полк" ініціювали журналісти м. Томськ у Російській Федерації у 2011 році. Скоро ідею акції перехопили прокремлівські молодіжні організації й перетворили на всеросійську акцію з пропаганди російсько-радянського бачення пам’яті про німецько-радянську ("Велику Вітчизняну") війну.

Суть акції полягає в проведенні 9 травня маршу, учасники якого несуть портрети своїх родичів — учасників Другої світової війни. Аналогічні акції проходять і в інших країнах, у тому числі в Україні, де супроводжуються скандалами.

Батько української аеророзвідки – полковник Армії УНР Павло Крицький

До сьогодні історики вважали, що начальник штабу Технічних військ Армії УНР полковник Павло Крицький помер у Львові після 1924 року. Відомою була лише одна його світлина… Однак, прожив він ще більше 20 років у Чехії, а похований у Празі. Вдалось відшукати його могилу. Віднайшлось і більше його фотографії, які вперше публікуються у цій статті…

Година Папуги. Операція «День Незалежності»

Несподівано виявилося, що у таборі діє невидима сила. Вона була подібна до гравітації: її вплив відчувався завжди, але щоб усвідомити її існування треба було, щоб на чиюсь голову впало яблуко. Тим яблуком стали події Дня Незалежності і пригода з фальшивим візитом американського амбасадора. Дехто раптом зрозумів, що та сила мала серед бранців своїх агентів, була поінформована про їх таємні приготування і комунікації. Перше запитання було очевидне: хто перейшов на інший бік?

Чи був Іван Світличний дисидентом?

На перший погляд це питання може здатися дивним, адже усім добре відомий поетичний твір Івана Світличного «Я – дисидент», де він стверджувально відповідає на це питання.

Диво в Чігошті: право на віру за межами соціалізму

«Я нічого не зробив! Я ж навіть нічого не бачив!» - кричав отець Йозеф Тоуфар. Священник другу ніч сидів в карцері – темному вологому приміщенні в підвалі тюрми. Він два дні не їв, шлунок палав від пересоленого супу, який давали «неслухняним» арештантам після декількох днів без їжі. Все тіло боліло – сьогодні знову навідувався інспектор Ладіслав Маха і проводив «екзекуції» - вибивав зізнання. Все тіло було в синяках, ноги опухли. Священник навіть не знав, що знаходиться у спецвідділі тюрми для католицьких священнослужителів у місті Валдіце. І жити йому залишилося декілька днів.