Латвія та Естонія заборонили символи підтримки війни РФ проти України

31 березня Сейм Латвії ухвалив у другому та остаточному читанні термінові поправки до Закону про безпеку масових видовищних та святкових заходів. Раніше подібний крок зробила влада Естонії

Про це пише "Європейська правда".

 

Поправки забороняють символи, що використовуються для позначення військової агресії та військових злочинів, за винятком випадків, коли метою не є виправдання або прославлення таких злочинів.

"Засуджуючи війну Росії в Україні, ми повинні надіслати сильний сигнал про те, що символи, які прославляють російську військову агресію, такі як літери " Z" або "V", або інші символи, що використовуються для цієї мети, є недоречними в публічних заходах", - сказав Артус Кайміньш, голова комісії з прав людини та зв'язків з громадськістю, яка відповідає за просування законопроєкту в Сеймі.

Поправки також забороняють видавати дозвіл на організацію заходу, якщо запланований захід проводиться в межах 200 метрів від будь-якої пам'ятки на території Латвії, яка прославляє перемогу та увічнює пам'ять Радянської армії та її військ.

Також, уряд Естонії схвалив поправки до карного законодавства, за якими буде каратися використання ворожих символів на підтримку російської агресії проти України.

У Пенітенціарний кодекс як адміністративне правопорушення включають використання ворожих символів для підтримки агресії або війни. За демонстрацію цих символів із метою висловити підтримку чи виправдати ці діяння можна отримати грошовий штраф чи арешт. 



8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.