Спецпроект

У конкурсі Інституту національної пам'яті перемогла житомирянка

Відбулася презентація робіт переможців Всеукраїнського конкурсу мультимедійних проектів "Моя родина у ХХ столітті", присвяченого 19-й річниці Незалежності України.

8 грудня 2010 року у Києві, в приміщенні Музею Української Народної Республіки відбулася презентація робіт переможців Всеукраїнського конкурсу мультимедійних проектів "Моя родина у ХХ столітті", присвяченого 19-й річниці Незалежності України.

Цей конкурс проводився Українським інститутом національної пам'яті протягом липня - грудня 2010 р. Усього до УІНП надійшло близько 500 конкурсних робіт з більшості областей України. Найактивнішими учасниками конкурсу стали учні та вчителі.

журі визначило переможцями роботи:

-            Банцер Юлії, учениці Житомирської міської гуманітарної гімназії № 23;

-            Мацак Станіслава та Ярослави, учнів Карлівської гімназії імені Ніни Герасименко Карлівської районної ради Полтавської області;

-            Данилюка Олександра, учня Рівненської ЗОШ № 8 І-ІІІ ступенів;

-            Російчук Галини, учениці Лужанського загальноосвітнього навчального закладу I-III ступенів ім. В. Орлецького Кіцманського району Чернівецької області.

Саме ці відеофільми і були презентовані. Переможцям було вручено грамоти Українського інституту національної пам'яті та грошові премії.

Захід відбувся за участю заступника директора департаменту УІНП В.С. Тиліщака, заступника завідуючого секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти О.О. Домаранського, завідуючого сектором комунікативних технологій Секретаріату Кабінету Міністрів України В.Б. Татаренка, директора Міжнародного благодійного фонду національної пам'яті України Б.Й. Пономаренка, директора Київського міського будинку вчителя Л.Ф. Мельник.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.