Спецпроект

Українці шкодують за СРСР менше, ніж росіяни - соцопитування

Згідно з результатами дослідження, проведеного соціологічною групою "Рейтинг" (Україна) у грудні 2010 року, близько 46% українців жалкують про розпад Радянського Союзу.

У свою чергу, згідно з результатами дослідження, проведеного Левада-Центром (Росія) у листопаді 2010 року, росіяни більше - 56% - шкодують про розпад СРСР.

Не шкодують 36% українців і 30% росіян. Не змогли відповісти на питання 18% українців і 16% росіян.

У випадку як України, так і Росії, у відповідях простежується чітка вікова тенденція: чим молодші респонденти, тим менше вони жалкують про розпад СРСР. Так, в Україні шкодують за Радянським Союзом 19% молоді і 69% пенсіонерів, в Росії - 17 і 83% відповідно.

У той же час в Україні простежуються і інші демографічні особливості та закономірності. Отже, в регіональному аспекті жалкують про розпад СРСР більше всього на Донбасі (65%), Півдні (58%) і Сході (55%), а найменше - на Заході України (18%).

Ностальгію за СРСР відчувають більше жінки (49%), ніж чоловіки (42%); також більше жителі міст (48%), ніж сіл (40%); більше віруючі УПЦ МП (59%) і атеїсти (47%), ніж віруючі УПЦ КП (41%) і греко-католики (17%).

Крім того, чим вище рівень освіти респондентів, тим менше вони жалкують про розпад Радянського Союзу.

53% опитаних жителів Росії і 41% жителів України вважають, що розпаду Радянського Союзу можна було уникнути. У тому, що розпад держави був неминучий, упевнені 32% росіян і 34% українців.

Цікаво, що кількість респондентів, які не змогли відповісти на запитання в Україні (25%), майже вдвічі більше, ніж у Росії (15%). Такий результат може свідчити про менший рівень обговорення питання і різні підходи до історії в країнах.

Крім цього, близько половини українців у віці 18-29 років не змогли відповісти на запитання "Розпад Радянського Союзу був неминучий, чи його можна було уникнути?".

На запитання "Яку форму відносин між республіками колишнього Союзу ви б особисто підтримали?" найбільше росіян відповіли, що це має бути об'єднання кількох республік у більш тісні союзи. Тоді як серед опитаних українців найбільш популярна модель: незалежне існування усіх республік.

Отже, об'єднання кількох республік в більш тісні союзи підтримали 26% росіян і лише 18% українців.

Відновлення СРСР у його колишньому вигляді підтримали по 15% українців і росіян.

Більш тісне об'єднання усіх республік колишнього СРСР за типом Євросоюзу підтримали 19% росіян і 15% українців.

Збереження СНД в його нинішньому вигляді підтримали 17% росіян і лише 10% українців.

Незалежне існування усіх республік підтримали 27% українців і лише 13% росіян.

12% опитаних росіян і 15% українців не визначилися з відповіддю на поставлене питання.

Найбільше підтримали відновлення СРСР жителі Донбасу (25%) та Сходу України (26%); об'єднання кількох республік в більш тісні союзи - жителі Півдня (35%); більш тісне об'єднання усіх республік колишнього СРСР за типом Євросоюзу - жителі Півночі (21%) ; незалежне існування усіх республік - жителі Заходу (59%), Центру (31%), а також Півночі України (30%).

Згідно з дослідженням, проведеним в Україні, чим молодші респонденти і чим вище рівень їх освіти, тим більше вони підтримують незалежне існування усіх республік колишнього СРСР.

Реліз підготовлений на підставі результатів досліджень, проведених соціологічною групою "Рейтинг" (Україна) у грудні 2010 р. (опитано 2000 респондентів, похибка не перевищує 3%) і Левада-Центром (Росія) у листопаді 2010 р. (опитано 1593 респондентів, похибка не перевищує 3,4%).

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.