Спецпроект

ЯНУКОВИЧ СКАЗАВ, ЩО МАЄ ПОЛЬСЬКЕ КОРІННЯ

Віктор Янукович заявив, що його предки по батьковій лінії були поляками і католиками. І пообіцяв продовжити історичне примирення між Києвом і Варшавою.

 
Про це повідомляє "Ґазета Виборча".
 
"Мій дід та прадіди були литовськими поляками, католиками - розповів президент, який щодня демонструє свою прихильність до православ'я. - Лише мій батько народився у Донбасі, де одружився із жінкою з Росії. Усі інші мої предки походили з Польщі".
 
За словами Януковича, його бабуся розповідала, що народилася у Варшаві: "її мама померла, а батько вдруге одружився - на литовській польці, яка мешкала у Вільнюсі".
 
"Після Жовтневої революції родина потрапила під Вітебськ у Білорусі, де бабуся вийшла заміж за мого діда, який проживав у Докшицях біля села Януки, - пояснив український президент. - Лише з Білорусії родина виїхала в український Донбас, де я і народився."

За словами польських журналістів, Янукович запевнив, що Варшава залишається стратегічним партнером Києва.

Як підкреслив президент, нинішня українська влада хоче насамперед розвивати економічну співпрацю з Польщею, але разом із історичним примиренням у дусі формули "Пробачаємо і просимо вибачення" [офіційно цей процес щодо взаємної різанини на Волині розпочали у 2003 році Кучма і Кваснєвський - "Історична Правда"]

Нагадаємо, що чотири роки тому Янукович збирався "дати нове життя" своєму "родовому гнізду", побудувавши у селі Януки Докшицького району Вітебської області Білорусі котеджне селище, молокозавод і сховище для морожених ягід, після чого запросити туди на проживання всіх Януковичів з України і Білорусі.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.